Подвійна мораль – це яскрава ознака сучасного світу. Але коріння цієї моралі йде углиб людської історії. Всі знають про ставлення Христа до торговців, які експлуатували інституційні можливості церкви. Однак це ніяким чином не заважало й не заважає зараз самим церковникам робити свій ґешефт. Як відомо, православна церква в Україні завжди була, за винятком, можливо, років совецької влади, потужним підприємством і великим землевласником. При цьому церква має «дах», про який мріє будь-який пересічний ділок і навіть великий олігарх. Бо ж звичайно, всі діяння церкви освячені Божественним благословенням…

Нещодавно загострився конфлікт навколо господарства Києво-Печерської лаври у Воронькові площею близько 2,5 тисяч гектарів. Лавра орендує землі майже в усіх селян, які після розпаювання колгоспної землі отримали понад 2 гектари кожен. За користування землею служителі церкви віддають кожному мешканцю пшеницю й кукурудзу, що в перерахунку на гроші становить близько 550 гривень на рік! Про адекватність такого бартеру, самі розумієте, не йдеться. Надприбутки (дохід сягав 15 тисяч гривень на день) від сільськогосподарської діяльності лаврського підприємства, розташованого лишень у 40 км від Києва, йшли, напевно, на потреби церкви. Натомість лавра пропонувала безкоштовно вінчати й відспівувати селян Воронькова.

Нині ж, за інформацією співробітників господарства, скупники землі пропонують жителям села по 10-15 тисяч доларів за один гектар. За підрахунками керівника лаврського господарства Олександра Коваленка, вже майже 100 осіб погодилися на такі пропозиції. Авжеж, селян можна зрозуміти, бо лаврське підприємство не ділилося з ними прибутками від користування землею: щонайменше 20000 доларів за 2 гектари – це краща альтернатива, ніж 100 доларів на рік у вигляді кількох мішків зерна й безплатних проводів на той світ у разі смерті.

Церковники побоюються скасування мораторію на продаж землі, який де-юре наразі продовжує діяти, бо вони заразом можуть втратити і землю, і господарство, яке також спеціалізується й на розведенні корів і свиней. Підсумовуючи, можна сказати, що прибутковий бізнес Києво-Печерської лаври під загрозою.

Водночас зрозуміло, що преференцій для «церковного бізнесу» не повинно бути. Маючи потужні ресурси, лавра могла зробити все можливе, щоб економічно зацікавити селян у співробітництві. Натомість вона поводилася як ненажерливий скоробагатько.

Насамкінець наведу ще один приклад того, як Українська православна церква (в даному разі – Московського патріархату) заробляє гроші, не зважаючи при цьому на закони держави Україна, адже має свої закони і свій «дах».

Отже, монастир святих мучеників Косьми й Даміана в Криму випускає майже промисловими партіями «Косьмо-Даміанівську воду», яку розповсюджує в парафіях. «Купляючи цю воду, ви берете участь у відродженні монастиря Косьми й Даміана», – засвідчує напис на етикетці. Зазначається, що вода має благодійні лікувальні властивості, але при цьому ніде не зазначено її хімічний склад, термін зберігання, дату виготовлення…

Можна лише уявити собі, якби так поводилися підприємці, що орендували б, скажімо, якесь сусіднє з монастирським джерело. Санепідеміологічні перевірки, інспекції, податкова…

Ні, мабуть, вигідно бути бізнесменом у рясі, бо «дах» у них усе-таки нівроку.