Про непередбачуваність української політики, мабуть, складають легенди в Європі і в Росії. Навіть Путін якось сказав, що не знає, хто в нас при владі, а хто в опозиції. Принаймні, коли були підраховані голоси і помаранчева коаліція набрала 228 мандатів, ми одну ніч спали спокійно, забувши про Ющенка. Але другого ж дня він заявив, що він за широку коаліцію і поїхав до Франції.
І тут ми повинні зробити ліричний відступ. Ми, це ті, хто нібито мислить правильно, ну хоча б та частина українського суспільства, яка проголосувала за Ющенка-Луценка і за Юлю, але так не думають наші сьогоднішні реальні політики вищого ешелону, середнім віком яких є – 50 років, стільки, скільки Віктору Андрійовичу. Якщо від 50 відняти 16 буде 34, тобто це люди, які сформувались за радянської влади і вони є радянськими мутантами, для яких поняття совісті зникає за межами двора їхньої садиби. Подвійна мораль, теза О. Мороза про те, що в політиці не треба совісті, головне писати вірші.
Отже, теза номер один. В.Ющенко – типовий радянський мутант. Для порівняння – такий, як Мороз, чи Долганов, чи навіть Янукович. Політичний слоган для Віктора Ющенка є головне в політичній кампанії, якими є вибори. Повністю себе дискредитувавши безсистемними вчинками протягом всього 2007 року, він омолодив оточення, взяв лідерство не на себе, а віддав Луценку і Кириленку, дозволив їм домовлятися з Юлею, таким чином досягши результату – золотої акції у Верховній Раді. Вони, з легкої руки політтехнологів Віктора Андрійовича, по всій Україні і на всю Україну горлали „Ми ліквідуємо депутатську недоторканність” – гасло саме по собі безглузде. Тоді він запропонував їм самознищитись як політикам, знову змусивши піти в коаліцію з Партією регіонів, звідки їх, з уряду Януковича, публічно вигнали і насміялися. Але вони не захотіли помирати, вони повстали. Це відразу не сподобалось Ющенку і зараз ще хіба німий не говорить про те, що Ющенко не хотів, ні щоб Кириленко був головою Верховної Ради, ні щоб Юля була прем’єром. Єдине, чого йому не вдалось зробити, це загнати Юлю у свій блок і похоронити як політичного харизматичного лідера. Ні, всі ці кадри можна віднайти в архівах, як Тарасюк стоїть в коридорі, а його не пускають на засідання Кабміну, як Ющенку повертають його укази, бо їх не підписав Лавринович, той Лавринович, який за одну фразу про справу Гонгадзе потрапив у команду Кучми і багато інших.
В каламуті діяльності Президента минулих трьох років промайнуло дві такі фрази (цитування приблизне, з голосу): Ющенко такий самий, як і Янукович, заявила у відчаї Юля і не захотіла розвивати цю думку, не вірячи сама собі. Хтось із регіоналів вигукнув що, я думав – це справа оточення Ющенка, але виявляється, що це він сам. Мало того, вся країна сьогодні ламає голову над тим, що думає, а що зробить Ющенко, дивлячись, як він побожно склав руки і дивиться на ікону в церкві.
Отже, теза номер два. Всі політичні сили, котрі звіряють свою діяльність з пульсом України, її народу, повинні перестати домовлятись з Ющенком.
Нещодавно Президент повторив фразу Л. Кучми: Верховна Рада є джерелом нестабільності. Читай – вона непотрібна. Діяльність Віктора Ющенка минулого року весь час підводила нас до цієї думки. Але диктатуру він міг запровадити тоді, коли внаслідок штурму прокуратури командою Мороза, Симоненка, Януковича за допомогою„Беркута”, Ющенко ввів до Києва додаткові внутрішні війська. Вищеназвані товариші були змушені піти на вибори, і вони їх програли. Фактично В. Ющенко у звичній для себе повільній манері виграв цю партію. Верховна Рада склала присягу, уряд Януковича пішов у відставку. Всупереч волі Ющенка прийшов уряд Юлії Тимошенко, бо в Ющенка залишилось лише три-п’ять лояльних до його політики депутатів, із загальної кількості 450. Здається, пора йти у добровільну відставку , або, принаймні, бажаючи блага українському народу, тихо дочекалася закінчення терміну, поступитись місцем іншому.
Але Ющенко вибирає хаос. Він перебрав на себе функцію кризового менеджера, яким був пан Медведчук. З тої команди у нього – права рука Віктор Балога. Підвішений уряд і невдоволені союзники – це та ситуація, яку досить вправно втримує Віктор Ющенко і як наслідок – нестабільність і інфляція. 29 січня телеканал «1+1» підсумовує ситуацію одного місяця правління уряду Юліїї Тимошенко: немає жодного дня, щоб Ющенко і Тимошенко не посварилися. До того ж, ініціатором виступає Віктор Ющенко.
Наприклад, відразу після оголошення результатів виборів, Ющенко оголошує про намір створити широку коаліцію, незважаючи на те, що перед виборами були чіткі домовленості з блоком Тимошенко; Ющенко видає указ про строкову службу аж на два терміни, всупереч передвиборній обіцянці пані Юлії; Ющенко не знімає генерального прокурора, хоча є 180 депутатських підписів і публічні заяви Луценка і Тимошенко; Ющенко заперечує рішення уряду про приватизацію і збирає з цього приводу РНБО; Ющенко призначає Богатирьову секретарем РНБО; Ющенко вимагає звільнення Голови Ощадбанку на другий день, як йому винесла подяку Тимошенко; Ющенко публічно заявляє, що виплачені гроші за знецінені вклади сьогодні – вночі з’їдає інфляція і цим її провокує, хоча ці гроші є якраз тою індексацією, яку з’їла інфляція, зроблена Ющенком-Януковичем; Ющенко забороняє Тимошенко вести газові переговори і не пускає її в Москву; Ющенко пише дорожню карту поїздки Тимошенко в Брюссель і забороняє їй зустрічатись з Генеральним секретарем НАТО; Ющенко забороняє уряду проводити іпотечне кредитування побудови житла і береться за цю справу сам. За місяць публічного переслідування уряду – Тимошенко робить дві заяви на лобові запитання журналістів, чи буде вона балотуватись на президентських виборах. Перша відповідь у Донецьку: якщо уряд буде затиснутий, що нічого не можна буде робити. Нам здається, що Ющенко досить ретельно затискує діяльність уряду.
Отже теза номер три – дострокові вибори Президента. Майдан. Але сигналом для цього буде відставка Ющенком уряду Юлії Тимошенко. Ющенко має таку ілюзію, що коли йому вдасться вмовити Юлю не йти на президентські вибори, то ми за нього проголосуємо як за менше зло порівняно з Януковичем. У Брюсселі Тимошенко заявляє, що не піде на вибори, якщо буде збережено т. зв. демократичну коаліцію. Їй здається, що демократичній коаліції немає сенсу висувати двох кандидатів.
Отже, теза четверта. Юлія Тимошенко повинна йти на президентські вибори. Елементарно, що в Ющенка вистачить здібностей не дати їй нормально працювати. Але якщо Юлія Тимошенко не буде виставляти свою кандидатуру на президентських виборах, то від демократичної коаліції повинен іти не Ющенко, бо це завідомий програш, а повинен іти чи то Кириленко, чи Яценюк, чи Луценко, чи Гриценко, за погодженням з Юлією Тимошенко. Нам здається, що, можливо, найбільш незалежним на сьогодні є Анатолій Гриценко. За ці два роки визначену кандидатуру треба засвітити. Цей хтось повинен уже зараз публічно і ґрунтовно критикувати політику Ющенка і його грубі помилки на поміч журналістам. Критика з боку Партії регіонів є не фаховою, бо Партія регіонів заграє до Ющенка, щоб повалити уряд Тимошенко. Нарешті, Юлії треба мати політичного партнера, котрий би дотримувався даного слова і попередніх домовленостей, а в цьому сенсі В. Ющенко вже геть себе дискредитував.
За якийсь місяць Ющенко вже встиг помститися всім своїм недавнім соратникам: образив Кириленка, не подавши його кандидатури на голову ВРУ, за те, що Кириленко не дозволив розвалити демократичну коаліцію, образив Луценка, написавши листа Медведьку, хоч справою вже займався київський прокурор, образив Тарасюка за те, що той різко виступив за збереження коаліції і не призначив його Міністром закордонних справ, образив Гриценка, хоча той врятував країну від проросійського путчу, назвавши його роботу на посаді міністра нікчемною і не подавши на посаду Міністра оборони. Ми запитаємо Віктора Андрійовича: з ким він збирається виграти вибори, якщо не дасть дихати Юлії Тимошенко?
У житті кожного невправного можновладця є дві фази. Перша, коли піддані чекають від нього наказів, щоб чітко їх виконувати, і друга, коли піддані розуміють, що вождь не вміє керувати і перестають його слухати. Повернути їх у стійло вже не можна навіть репресіями. Факт – Віктор Ющенко зараз є у другій фазі, коли всі піддані бачать, що король голий. Свідченням того є останній телемайдан, на якому з більше двох тисяч кореспондентів 45 відсотки відзначили що Ющенко продає Україну, 44 – що продає Верховна Рада і 11 відсотків, що це робить Кабмін. Звичайно, що журналістів, які так поставили запитання, вже вигонять з роботи, програму «Майдан» закрили, але рейтингу Ющенку це вже не додасть, бо кожного дня він чинить ніби собі на зло. Цікаво було б поставити глядачам питання, скільки ще може витримати Юля, і на якому місяці правління Ющенко її кине, адже в цьому його намірі здається вже ніхто не сумнівається. Нам здалося що Секретаріат Президента чекає і провокує інфляцію, щоб звинуватити уряд, і Юлі треба чітко слідкувати, щоб не подорожчала олія і сірники. Але в чому ми певні, то це в тому, що пряма критика діяльності Віктора Ющенка з боку народу вже почалася і треба йому забути, що він хоче бути Президентом на повторний термін.
Насамкінець я хочу пояснити Нестору Шуфричу, який серед регіоналів викликає в мене найбільшу симпатію, чому неможлива широка коаліція. Зазначимо, що деяка ексцентричність Шуфрича не дозволяє йому стати політиком першого ешелону. Отож – широка коаліція неможлива тому, що в Партії регіонів є досить поважні політики на ключових посадах, які є відвертими ворогами української державності. Це не Янукович. Це Азаров, Табачник, Ківалов і їм подібні. У них навіть мовний апарат не пристосований до української мови. Широка коаліція можлива лише тоді, коли Партія регіонів позбудеться цих політиків і перейде на державницькі позиції. Зауважте, що Юлія Тимошенко зрозуміла це перша за вас, і хоча зі скрипом, але сприйняла базові національні цінності, які складають у сукупності національну ідею. Простіше кажучи, фракція Партії регіонів може отримати шматок влади тільки якщо розпадеться і не буде претендувати на крісло прем’єра. Показує на те, що головні політичні партії повинні переформатуватись. На чолі олігархів хоче стати Ющенко, на чолі націонал-демократів – Тимошенко. Це відбудеться в разі дострокових виборів. Зараз Ющенко формує собі нову команду, але здається, що для цього в нього вже нема часу.
Василь Рубан,
письменник
