Що б ви сказали на такий висновок? Відкрутивши вентиль, Москва „кинула” Ющенка за те, що він подав заявку в НАТО.

Моя позиція така: в НАТО треба іти, бо під Росією ми зазнали незчисленних бід і перераховувати їх зараз нема сенсу. Але гра в НАТО, це лише один із чинників боротьби Ющенка з Кабміном. Я згоден з Партією регіонів у тому, що Ющенко „взяв на понт” Яценюка і Тимошенко, змусивши їх підписатись під „Листом трьох”, заблокувавши таким чином роботу Верховної Ради, і з тим, що питання НАТО є для Росії головним у рахунках до Партії регіонів і комуністів. Другий чинник тиску – це колективний лист «губернаторів», яких призначає президент, третій – вихід проющенківських депутатів з партії «Наша Україна» і четвертий – газова криза, яку Ющенко з Януковичем і Азаровим запланували ще до захоплення влади в Кабміні Юлею, як запасний варіант – мета: змістити Тимошенко.

Тобто Москва зрозуміла, що репутація стабільного постачальника газу їй дорожча за те, чи піде Ющенко на другий термін президентства. Листа їм не вдалося відкликати, підпадання газотранспортної системи під вплив НАТО найбільше тривожить Росію.

А „кинула” Москва Ющенка ще й тому, що він не має прямого права зняти Юлю з посади прем’ єр-міністра. На це треба згода фракції «Наша Україна – Народна самооборона», яку очолює „залізний” Кириленко, котрий у мене особисто своєю твердістю і розважливістю викликає захоплення. І тут п’ ятірці «Нашої України – Народної самооборони» треба задуматись над тим, яким чином не допустити, аби в Законі про Кабмін не з’ явився рядок про те, що Ющенко має право знімати прем’ єр-міністра без згоди на те коаліції.

Зберегти право коаліції висувати кандидата на посаду прем’ єр-міністра треба ще й для того, щоб наша держава була таки президентсько-парламентською, а не чисто президентською, в разі якщо Ющенко отримає право прямим указом звільняти прем’ єра. В ситуації, яка склалась зараз, Верховна Рада через коаліцію і обрання від коаліції прем’ єра, здійснює своє право на владу в державі. В цьому сенсі питання про стійкість Кабміну повинне об’ єднати всю Верховну Раду: і коаліцію, і опозицію.

Я згоден з Анатолієм Гриценком, що зараз треба лише прижитися до тої політичної ситуації, яка склалася внаслідок протягування Партією регіонів закону про Кабмін, а конституційних зборів взагалі не треба. В президента вистачає повноважень: головні – це право указами припиняти постанови Кабміну, призначати глав адміністрацій, мати в своєму розпорядженні силових міністрів, бути нарешті Верховним головнокомандувачем. Тобто демократична «Наша Україна – Народна Самооборона» повинна сама, в особі таких лідерів, як Гриценко, Доній, Тарасюк і інші зупинити дальші посягання президента на права Кабміну.

Нарешті деякі уточнення можна провести навіть конституційною більшістю з Партією регіонів, покладаючись на здоровий глузд і побажання добра для всієї України. В ході цієї боротьби Блок Юлії Тимошенко не повинен проґавити ухвалення закону про імперативний мандат, а коаліція стовідсотковою явкою має провести поправку до виборчого закону до ВР норму про відкриті списки і прикріпленість депутатів до конкретних регіонів з правом відкликання депутата в разі його компрометації і відмови від передвиборчих обіцянок. І на цьому етапі залишити Конституцію в спокої. Адже на те мудрі законодавці і вводили колись норму: зміни до Конституції можливі лише конституційною більшістю у ВР. А така більшість можлива лише в злагодженому спокійному суспільстві, коли, по великому рахунку, і коаліція і опозиція мають за священний обов’ язок благо рідного народу.

Зазначимо принагідно, всі у ВР розуміли, що парламентська криза продовжувалась так довго тому, що п’ять проющенківських депутатів не хотіли іти в «Український дім», аби розблокувати роботу Верховної Ради, і Партія регіонів до останнього дня надіялась, що Ющенко вкотре порушить Конституцію і видасть указ про відставку Юлії Тимошенко, в зв’язку з тим, що Росія закрутила вентиль. Але Ющенко цього не зробив, бо Блок Юлії Тимошенко не втратив рейтингу, бо Секретаріату президента не вдалося спровокувати обвальну інфляцію.

Головною причиною, чому Янукович раптом від закликів народу на вулицю перейшов до спокійної праці у ВР було те, що Росія відкрутила вентиль і перспектива повалення уряду Тимошенко віддалилася, а газ у трубі накопичувався і його не було куди подіти (зима тепла), його треба буде на літо ховати в українських газосховищах, а для цього Тимошенко є надійним прогнозованим партнером. Тут якраз Росії і знадобляться довгострокові угоди, незалежно від того - буде Україна в НАТО чи ні. Головне не робити це задарма, як це ми мали за Януковича перед приходом Юлі в Кабмін, коли у сховищах було на 8 мільярдів „нічийного” газу, яким Росія спершу лякала Україну, а потім скоренько оформила, поки Ющенко з Януковичем затягували прихід Юлі.

Ми вітаємо український народ, що в цій боротьбі „перемогла дружба”, але ми не відмовляємось від тези про те, що в середовищі «Нашої України – Народної самооборони» треба шукати замість Віктора Ющенка іншого лідера. Тобто ми не забуваємо, що і попереднього разу Ющенко послав Юлю у відставку під тиском Росії, і тепер намагається робити так само, нехтуючи інтересами України. Тому не хочемо, щоб він ішов на повторний термін.

Василь Рубан, письменник