Нам здається, що головною причиною радісного настрою Юлії Тимошенко на підсумковому засіданні 100 днів уряду було те, що цей уряд не опинився за бортом. Хоча дехто з Секретаріату президента образився, що президенту Ющеку не сказали за це „спасибі”.
А тим часом, Тимошенко пообіцяла назвати тих, хто заблокував їй приватизацію, а отже і надходження коштів до бюджету, для виконання урядової програми. Це є таємницею Полішинеля, адже не хто інший, як пан Ющенко своїм указом поновив пані Семенюк на посаді, яка після цього перестала ставити на приватизаційних документах свої підписи, без яких вони не дійсні. В боротьбі з інфляцією Тимошенко не вдається дістати також пана Костусєва, бігборди якого про те, що його батьківщиною є Совєтскій Союз ми не так давно бачили по всьому Києву, і дивно, що пан Ющенко мириться, що людина з ідеологією – чим гірше в незалежній Україні, тим краще для відновлення Союзу, сидить у нас на такій важливій посаді, посаджена туди Партією регіонів. Не змінив він і Генерального прокурора, а це означає, що ні великих саботажників, ні великих злодіїв, ні великих провокаторів Юля дістати не може. І хоча цього разу Юлія Тимошенко має половину свого уряду, куди підбирати кадри їй допомагав теж Ющенко, вона позбавлена цих найважливіших важелів для боротьби з інфляцією, і є зв’язаною.
Ми теж пораділи за уряд Юлії Тимошенко, що їй у таких умовах вдалося не втратити лице в переговорах з Москвою на газову тематику, провести голосування у ВР за проведення дострокових виборів у Києві і пригальмувати процес ухвалення ющенківського закону про Кабмін. Проте ми їй поспівчували, що: зміна керівництва держмайна не відбулася, зміна прокурора не відбулася, зміна керівника Антимонопольного комітету не відбулася завдяки позиції Президента, яка дуже чітко визначилась у ганебному блокуванні паном Шаповалом, людиною Ющенка, роботи Центральної виборчої комісії, щоб не привести в дію норму про імперативний мандат.
Тут ми дозволимо собі помріяти, як би воно було в нас у державі добре, якби Президент перестав устромляти палиці в колеса Кабміну.
Нещодавно пан президент мав „щиру” розмову з «Народною самообороною», очевидно настановляючи їх не так старанно дотримуватись коаліційної угоди, і, треба думати, такі поважні пани, як Луценко, Доній, Жванія відкритим тексом пояснили панові президенту, що вони думають про Віктора Балогу. На що Президент відповів крилатою фразою: Я – це Балога. Тут ясніше не скажеш. Якби це сказав, хто інший про Віктора Андрійовича, ми б ніколи не повірили. Але ж народ не обирав Балогу. Хоча ми й раніше підозрювали, що Балога швидше оприлюднює думки президента, ніж вони з’являються в президентовій голові. Це ми замітили зі cпробою Тимошенко звільнити пані Семенюк, – Балога моментально „відтворив” майбутню думку президента, і той, промовчавши пару днів, видав указ про поновлення Семенюк і всіх її чотирьох заступників, навіть коли ВР проголосувала за позачергові вибори мера Києва, Балога зразу заявив, що Президент проти, і це потім підтвердило голосування «Нашої України», на противагу «Народній самообороні», бо хто-хто, а Луценко не міг бути проти цих перевиборів, адже весь Київ був завішаний його бігбордами з фразою про те, що змінити владу в Києві – це реально. Можна було б сказати навіть, що Балога веде себе некоректно стосовно Президента, але коли хлопці із «Самооборони» це йому конкретно пояснили і Віктор Андрійович сказав свою крилату фразу, то навіщо нам Балогу, есдека, переобирати на другий президентський строк, коли він і в першому так скаламутив воду, що тільки ворог самому собі може побажати, нам цього головного болю ще на п’ять років.
Колись Кучма казав – я вже другий Кучма, коли ішов на другий термін, і це була брехня, бо зі своєї шкури не вискочиш, не зміниться вже і Віктор Андрійович. Тому, не маючи проти Януковича розкрученішого лідера, нам ще прийдеться просити Юлію Володимирівну брати участь у президентській гонці, пробачте Вікторе Андрійовичу, а ви шановна «Наша Україна – Народна самооборона» не грузіть на президентську посаду багато прав, бо ще невідомо, хто ті права отримає після Віктора Андрійовича.
Хотілося б іще прокоментувати створення нової пропрезидентської партії «Європейський центр» на чолі з паном Крілем. Це означає, що Балога не хоче на базі «Нашої України» робити єдину партію. Це означає також, що пан Кріль має для такої посади в партії лише одну перевагу – відданість президенту через Балогу. В усьому іншому пан Кріль дуже простий, як у заявах стосовно Юлії Тимошенко, аби вона публічно відмовилась балотуватись на наступних президентських виборах, так і взагалі, як публічний політик. З інтелектом і гумором у нього явні проблеми, чого не бачать ні Ющенко, ні Балога і це вже їхні проблеми. Ми судимо це по тому, як пан Кріль уперше з’явився на політичному телешоу і почав уголос викладати свої «ліричні» думки. Його колеги по партії і по блоку низько нахиляли голови від сорому за свого колегу, що він такий простий, щоб не сказати крутіше.
Недавня заява блоку Литвина, що вони не будуть брати участі в Конституційній раді, дає нам невелику надію на те, що уряд Юлії Тимошенко поступово впишеться в політикум, налагодить співпрацю із Секретаріатом і вони благополучно доживуть до президентських виборів. Ми думаємо, що коли не в першому турі, при наявності головними кандидатами Ющенка, Тимошенко і Януковича – то в другому, переможе Юлія Тимошенко і запровадить таку форму правління, як у США, але без верхньої палати, і це буде український модернізований велосипед.
Василь Рубан
