Безпрецедентна подія – вчора в Люксембурзі Литва наклала остаточне вето на початок переговорів про нову базову угоду між ЄС та Росією. Зовсім нещодавно цей процес блокувала Польща, котра вимагала зняти обмеження на постачання м’яса на російський ринок. А вже тепер офіційний Вільнюс вимагає від Москви поновлення роботи нафтопроводу і припинення підтримки сепаратистів Південної Осетії, Абхазії та Придністров’я.

Окремим і надзвичайно цікавим для всіх країн пострадянського простору є пункт вимог Литви до Росії, в якому йдеться про виплату компенсацій литовцям – жертвам сталінських репресій, депортованих до Сибіру. Нагадаємо, що в Україні, крім масових депортацій українців, відбувалися також депортації цілих народів: кримських татар, німців та інших.

Міністри закордонних справ Росії та 27 країн-членів Євросоюзу намагалися оголосити у вівторок офіційний старт переговорам про нову базову угоду між сторонами. Чинність колишньої угоди про партнерство та співробітництво між Москвою та ЄС закінчилася у грудні минулого року. До цього переговорний процес був заблокований Польщею, що вимагала зняття російського ембарго на ввезення до Росії польського м’яса. Згодом, вето було знято, і тепер «естафету» перейняла Литва, від якої, власне, повністю залежав успіх сьогоднішнього засідання.

Речниця міністерства закордонних справ Литви Віолетта Дейжовскайте в інтерв’ю Радіо Свобода заявила, що Литва вимагає внесення до мандату переговорів Євросоюзу з Росією чотирьох додаткових елементів.

«Від Росії вимагається поновлення постачання нафти нафтопроводом «Дружба». Також ми вимагаємо змін у її політиці відносно територіальної цілісності та безпеки країн-сусідів, що, зрештою, також має відношення до безпеки Литви та всього Євросоюзу. Ми наполягаємо на тому, що треба додати до мандату положення про конструктивну співпрацю Росії та ЄС на ниві боротьби зі злочинністю, зокрема, у випадках зникнення громадян ЄС у Росії. І, нарешті, ми вимагаємо компенсацій громадянам країн Балтії, котрі були раніше депортовані», – зазначила Віолетта Дейжовскайте.

Брюссельський політолог Майкл Емерсон, коментуючи ситуацію, зауважив: «Литва переслідує подвійну мету: з одного боку – намагання відновити постачання нафти до свого переробного заводу. Інша – більш стратегічна мета – дати сигнал Росії про незгоду із її теперішньою поведінкою. В усякому разі, повного розблокування процесу переговорів не слід чекати доки Медвєдєв офіційно не займе посаду президента Росії, тобто через тиждень».

Майкл Емерсон переконаний, що намагання тиснути на Росію таким чином – нічого не змінить ні у її теперішній політиці, ні у її відносинах із Євросоюзом. Це може статися тільки за умови, якщо цього хотітиме новий президент.

«Угода, що готується – це документ із багатьма деклараціями, проте без жодних твердих зобов’язань. Покращення відносин ЄС та Росії можливе за умови, якщо цього бажатиме новий режим. Далі буде необхідним укладання значно глибшої угоди. Та найбільший прорив у налагодженні стосунків між сторонами може статися, якщо Москва з її новим керівником адаптують свою зовнішню політику і припинять агресивні випади стосовно сусідів. Наразі невідомо, чи Медвєдєв змінить щось одразу, чи поступово у цьому сенсі. Тим часом, переговори триватимуть, а Європа уважно досліджуватиме свої стосунки з Росією», – зазначив Майкл Емерсон.

Очікується, що представники Словенії, що наразі головують у Євросоюзі прибудуть найближчим часом до Вільнюса, з наміром врегулювати ситуацію стосовно вимог Литви від Росії.

Речниця постійного представництва Литви при Євросоюзі Юрґіта Апанавічуте в інтерв’ю брюссельському кореспонденту Радіо Свобода Віталію Єреміці пояснила, що саме вимагає офіційний Вільнюс від Москви.

Ю.А.: Загалом, Литва згідна зі змістом мандату переговорів Євросоюзу з Росією, але вимагає включити до нього ще чотири позиції. Перша вимагає від Росії гарантій енергетичної безпеки. Друга стосується її політики у зонах заморожених конфліктів, у Грузії та Молдові. Третя позиція передбачає активнішу співпрацю у сфері боротьби із злочинністю. І остання – це затвердження програми компенсацій людям, що були депортовані до Сибіру під час сталінських репресій. Зазначу, що Литва ставить ці вимоги не вперше, і, до речі, не тільки ми, а й дехто із єврокомісарів звертався до уряду Росії із подібними вимогами. Проте, донині ми не отримали жодної відповіді. Тож тепер, перед тим, як приступити до переговорів, ми хочемо почути позицію Росії у цих питаннях. Це стосується Литви безпосередньо, бо ми - найближчі сусіди Росії і дбаємо про те, щоб майбутнє партнерство з цією країною не мало жодних недоліків чи недомовок.

Р.С. Тобто Ви не згідні з позицією декотрих російських політиків, що заявляють, мовляв, Литва провадить деструктивну політику в переговорах про нову угоду щодо співробітництва Росії з Євросоюзом?

Ю.А.: Ні, адже, як я вже сказала, ми – найближчі сусіди і заяви про те, що ми проти добрих стосунків і уникаємо поглиблення відносин із Росією – цілковита неправда. Ми хочемо співпрацювати, але для початку, ми бажаємо активніших дій з боку росіян. Не тільки ми повинні йти їм назустріч, але й Москва мусить довести своє бажання співпрацювати з нами.

Р.С. Пані Апанавічуте, чи гадаєте Ви, що Литва, разом із іншими країнами Євросоюзу може вплинути на політику Росії у справі підтримки сепаратистських сил у зонах заморожених конфліктів, скажімо, в Абхазії?

Ю.А.: Так. Гадаю, що треба не припиняти переговорів і не втрачати надії. Ми не маємо права закривати очі на те, що відбувається у Абхазії, чи інших місцях. На мою думку, люди, що там мешкають, розгублені та перебувають під тиском з боку Росії та Грузії. І наша мета – допомогти їм у розв’язанні цих конфліктів мирним шляхом, тобто, методом переговорів.

Р. С. Позиції країн-членів ЄС стосовно Росії досить неоднорідні. Дехто навіть каже, що тут є подвійні стандарти. Як би Ви це прокоментували?