Політичні ревнощі – це така сама вибіркова патологія, яка спостерігається і в фізіологічній любові між двома партнерами. До того ж, ревнощі у сімейному житті можуть загострюватись у людей із наслідками побутового алкоголізму чи іншого стимулятора розладнання психіки. Тому ми хочемо розглянути проблему українського політикуму трошки в цьому аспекті, і запам’ятаймо, що до безрозсудних вчинків – побоїв і навіть убивств людей – доводить: а) відсутність мудрощів (а це не те саме, що відсутність розуму); б) виснаженість нервової системи; в) нездатність ревнивця усунути об’єкт ревнощів.
У нашій політичній ситуації, коли дві елітні групи зійшлись у клінчі, потрібно, щоб хтось збоку аналізував ситуацію і шукав вихід. Цього не можуть зробити платні політологи, платні журналісти, платні радники, платні зрадники і, нарешті, платні провокатори. Це могла б зробити баба Параска, проста жінка з народу, але скільки вона не вигукує, одягнувшись у помаранчевий жилет, на Майдані: Ющенко – помирись із Юлею, пан Ющенко думає, що він мудріший за бабу і робить їй наперекір. Політичні ревнощі притаманні були і президенту Кучмі. Пересічно жоден уряд з 2004 року не протримався більше одного року. За неповні чотири роки прем’єр-міністрами були Тимошенко, Єхануров, Янукович, Тимошенко, і ми бачимо, що Ющенку знову засвербіло – змінити уряд. Правда у нього забрали механізм прямого указу, і тепер це можна зробити лише ціною розпуску Верховної Ради. Це дорого, але політичні, як і всякі інші, ревнощі жорстокі і Ющенко на це піде. Тобто – те, що сьогодні Юля блокує Верховну Раду, є результат підкилимної і надкилимної тактики Віктора Ющенка. Йому це вигідно, він це свідомо робив і до цього йшов. А останньою краплею, щоб вивести Юлю з рівноваги, було наповнення Ющенком РНБО регіоналами.
Власне на регулярних політичних телешоу всі ці запитання і відповіді вже прозвучали, нам залишилося лише їх виловити і на них наголосити. Колись одна журналістка сказала, що все у нас було б добре, якби одна людина (ми її назвемо: президент Ющенко), перестала думати про другий президентський термін. Давайте послухаємо цю мудру жінку. Ця операція у нас займе приблизно один місяць. А саме: зберемося на засідання ВР і проголосуємо 226 голосами за закон одним рядком про те, що президент в Україні обирається лише на один термін: п’ять років. Проведемо процедуру з Конституційним судом, почекаємо десять днів, поки президент накладе «вето», чи не накладе, і трьохстами голосами його подолаємо.
Але – це неможливо. Тому що Яценюк як людина президента цього закону не поставить на голосування, він його не підпише, не підпише його і президент. Така сама доля спіткає і зміни до Конституції, буде це постатейне чи чохове голосування. Все це риторика.
І тоді настає класичне запитання: що робити?
Відповідь одна: не втрачати голову.
У вуличній бійці, а чи у бою на ригу, головне не втрачати голову, не злитись, бо зло засліплює, втрачається контроль і можна зробити помилку. У цьому клінчі, у якому зійшлись президент і прем’єр, Ющенко б’є безладно, безглуздо і наосліп ( згадати хоча б кілька історій: тричі прокурор Піскун, двічі – Медведько, три укази про звільнення Станік, подання на звільнення члена ЦВК Чорної, тричі призупинено, звільнено і призначено Семенюк-Самсоненко), і цими своїми діями повергає своїх прихильників у тихий сум. Юля б’є з розрахунком і по печінці, так як у випадку з Чорноморським шельфом. Визнаючи, що блокування виступу президента у ВР було ефективним, тактично потрібним, бо тій анархії, безкарності і беззаконню, яке розвів у державі своїми неадекватними діями Ющенко, хтось нарешті повинен покласти край, ми проте радимо їй заспокоїтись, розблокувати ВР і вийти на базар. А на базарі: риба впала в ціні на пару гривень, масло на гривню на двохсот грамах, а це значить, що молоко теж подешевшало, десяток яєць впав на гривню. Овочі дешевшають у геометричній прогресії, бо Україна – це зелений рай, цукру на Обухівському базарі по З.20 завал, олія твердо дешевшає і вже виробники виють, щоб їм збільшили квоти. Уряд зробив правильно, що закупляє свинину і возить її на ринки, цим самим стримуючи жорстоку мафію на м’ясному ринку, де самотньому свинареві без кручених хабарів уже нема місця і де перекупники твердо слухають базарного „смотрящего”, тримаючи ціну. Було б добре, аби уряд ще заглянув на роздрібний земельний ринок у Київській області, де з людей деруть неймовірні хабарі і мордують у безперспективних чергах на приватизацію, тоді вся Київська область проголосувала б за Юлію. Тобто все йде на краще. Зараз уряду бажано тимчасово забути за всі прямі соціальні програми і обійтися без приватизації держмайна принаймні ще півроку, зосередивши всі ресурси і зусилля на продуктовому ринку. І не вигоньте нарешті на вулицю ваших репетиторів з української мови: треба говорити не „по всім статтям”, а „по всіх статтях”, не „мийка”, а „мийня”, не „галопуюча інфляція”, чого, слава Богу, у нас після купонної інфляції ще не було, а повзуча, повільна, підступна. Нарешті сьогодні вона є призупиненою, і після свят, із закінченням посту, ціни на сало і м’ясо були навіть впали на п’ять гривень, але комусь, десь, якось їх вдалося повернути на старе місце, проте треба сказати що і на м’ясо вони призупинені ось уже більше двох місяців.
Ющенко – жорстокий, цинічний, підступний політичний гравець. У політику він грає так, як Остап Бендер у шахи, краде фігури і основним його козирем є – змести одним помахом фігури з шахівниці (мається на увазі Верховну Раду) – бо він думає, що президенту все дозволено (так, як він розігнав ДАІ). Розігнати ВР перед самими президентськими виборами і постати як „гарант Конституції” рятівником нації. Тому він буде тиснути якраз на ті точки, де уряду болить: Фонд держмайна він не віддасть, прокурора він не віддасть, Антимонопольного комітету не віддасть, облдержадміністрацій не віддасть.
Кілька слів про того, кому це вигідно. Здається, газета „Комерсант” ще перед обранням Юлії прем’єром, запустила слоган: „Спершу Юля, потім ширка”. Тобто Партія регіонів нам доводить, що коаліція з такою перевагою не дієздатна, а партія „Батьківщина” – що може бути. Перекуплення Кріля відбулося не без допомоги Ющенка. Нам пропонують ширку, але справа в тому, що Ющенку рейтинг Януковича теж непотрібен. Хай Янукович не думає, що Ющенко вміє прощати, він вміє лише торгувати, і державними інтересами також. Про це Янукович знає. Але розпуск ВР не вигідний нікому крім Ющенка. Тому і Литвину, і Януковичу можна трошки підіграти Юлі в кадрових питаннях. Політикум у вигляді ВР потрібен усім крім Ющенка, і треба його зберегти. Сподіваюсь, ніхто з вас не сумнівається, що коли вам вдасться повалити уряд Юлі до президентських виборів, вона завалить ВР і з цього виграє ваш спільний опонент – президент.
І ще два слова про честь професіонала. Виступ голови Нацбанку у Верховній Раді був поганим. За це банкіри всього світу (а це окрема каста) повинні сказати йому „фе”. Пан Стельмах виступав як провокатор інфляції, йдучи на поводу кума президента пана Порошенка. Жаль, я вірив у Стельмаха як у кам’яну гору, а він так і не відв’язав курс долара від гривні. Коли в роздрібній торгівлі на Хрещатику долар купують по 4.47, а банк уперто демонструє: 5.05 – це означає, що державна скарбниця дозволяє собі на непевної чистоти наміри втрачати величезні гроші. І це прекрасно розуміє пан голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, який працював у Нацбанку. Це вже другий публічний прокол пана Яценюка, вперше він проколовсь, коли впав у обійми Партії регіонів, свіжопризначений на Міністра закордонних справ, проте йому вдалося зберегти лице, коли він наполіг вдруге зробити подання на призначення прем’єром Юлії Тимошенко. Вдруге, коли заменжувався, аби не ставити в порядок денний законів Кабміну. І не тисніть на Кріля, тисніть на Президента, бо тільки він може дозволити Крілю і його перекупленим золотим голосувати за коаліційні питання. До речі, ще слово до „демократів” з коаліції: Матвієнка, Гриценка, Донія, і інших, чи ви забули, що в Коаліційну угоду внесений пункт про імперативний мандат, тому що Янукович, як колись Кучма в Ющенка, перекупив Мороза, Кінаха і іже з ними і таким чином хотів забрати владу у Ющенка, чи ви вже так звикли торгувати голосами, що боїтесь що ця прибуткова галузь буде втрачена. Навчіться політичної культури, позичте в Сірка очі, навчіться подавати у відставку, коли вас зловили на гарячому, а тоді будете жити без імперативного мандата. Українська література окрім образів богатирів, козаків і бандерівців ще має і такі типи: „А той тихий та тверезий, богобоязливий, як кішечка підкрадеться, вижде нещасливий у тебе час, та й запустить пазурі в печінку, і не чекай, не вимолять ні діти ні жінка” (цитата по памяті з Тараса Шевченка).
І ще я радив би Юлії Володимирівні не давати президенту жодних обіцянок на предмет того, що вона не буде боротись за президентську посаду. Краще було б, аби вона зараз вже сказала публічно, що буде балотуватись на президента. Ревнивці ніколи не вірять жінкам. Хіба що якби вона пішла в монастир і постриглась у черниці. Але ми цього не хочемо. Згадаємо ще раз Шевченка: „Борітеся, поборете, вам Бог помагає”.
Василь Рубан, письменник
