Цього дня 147 років тому прах поета був перепохований на Чернечій горі неподалік Канева.

Тарас Шевченко помер вранці 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі і на третій день був похований на Смоленському цвинтарі. Незабаром друзі Шевченка домоглися дозволу російської влади на перепоховання праху поета в українську землю згідно з його «Заповітом».

Через 57 днів після смерті Шевченка домовина з його тілом була видобута з могили і залізницею перевезена до Москви, а звідти кіньми через Серпухов, Тулу, Орел, Глухів, Кролевець та Ніжин – до Києва.

18 травня труна була встановлена у Церкві Різдва Христового поруч із пристанню на Подолі, 20 травня її перенесли на борт пароплава «Кременчук» і ввечері того ж дня доставили до Канева.

А 22 травня прах Шевченка був похований на вершині Чернечої гори на високому правому березі Дніпра кількома кілометрами нижче Канева. У тій місцевості поет наприкінці свого життя мріяв оселитися, і там він заповів себе поховати.

Незабаром Чернечу гору назвали Тарасовою, і могила Шевченка стала місцем паломництва.

У тридцяті роковини перепоховання поета група студентів заснувала на могилі Тараса Шевченка таємне «Братство Тарасівців», метою якого було визволення України.

Попри переслідування з боку російської, а потім радянської влади, в українців склалася традиція щороку 22 травня покладати квіти до пам’ятника поетові, привселюдно читати його вірші і співати пісні на його слова, повідомляє Радіо Свобода.