Народний депутат, член фракції “Наша Україна – Народна самооборона” Давид Жванія заявляє, що Президент України Віктор Ющенко в 2004 році не був отруєний.

Про це він сказав у п’ятницю ввечері в ефірі Радіо "Свобода".

За його словами, заявити ж про отруєння вмовила тодішнього кандидата у Президенти певна група людей із його виборчого штабу.

"Моя думка, що він не був отруєний. По-перше, якщо це робили спецслужби, то вони мали б це робити більш професійно. Навіщо труїти людину, щоб у неї з’явилися якісь прояви хвороби на обличчі? Це недоцільно", - вважає депутат.

На його переконання, "це абсолютно безглузда історія, яка виглядає насправді просто смішно".

“Вона не принесла «плюсів», вона принесла «мінуси». Адже були агресивні заяви, які дуже налякали людей. Що, це дуже допомогло Ющенкові на виборах і додало голосів? Я вважаю, що навпаки! Це відвернуло багато людей, які не хотіли вірити в епатаж”, - зауважив Д.Жванія.

“Визнання цього факту керівництвом штабу було колосальною помилкою", - додав він.

"Були суперечки, і я був категорично проти цього і розсилав усім штабам інформацію, щоб не реагували на заяви певних членів штабу Ющенка. На жаль, певні кола примусили Ющенка заявити самому про те, що він вважає себе отруєним", - зазначив депутат.

"Це є нещастям для цієї країни вже чотири роки. Реально після цього сталося багато такого, що зіпсувало стосунки України і з сусідами, і з усім зовнішнім світом. Світ емоційно сприйняв це, а далі реально… мовчить. І держава Україна отримала "мінус", а не "плюс", – сказав Д.Жванія.

Як відомо, в часи помаранчевої революції Д.Жванія був одним із найближчих соратників В.Ющенка - він хрестив останнього президентського сина Тараса.

Однак нещодавно генеральний прокурор України Олександр Медведько звернувся до Святошинського райсуду Києва із заявою про скасування рішень, що дозволили Д. Жванії одержати свого часу українське громадянство.

Суть претензій прокуратури полягає в неспівпадінні даних щодо часових періодів перебування й проживання Д.Жванії в Україні, які були підставою для прийняття рішень, що дозволили йому одержати українське громадянство.