29 червня пан Віктор Янукович дав інтерв’ю, мав дуже не свіжий вигляд, все вказувало на те, що він вже хоче на літні канікули, що працювати в тіньовому уряді йому набридло, а повалити уряд Тимошенко до літніх канікул не вдасться.
Проте ми зрозуміли, що принаймні публічні надії на якісь кардинальні зміни Янукович плекає через проект Конституції, який розробила Партія регіонів. Це утопія, бо триста голосів у ВР не має ніхто, а розбіжності в програмних засадах між „Нашою Україною” і Партією регіонів непереборні. Ми ще того проекту не читали, проте Янукович „відкрив таємницю”, що першим пунктом іде надання російській мові статусу державної, а другим – позаблоковість: заїжджена платівка, про якусь іншу особливість своєї програми Янукович не повідомив: „в умє” – збільшення статків для олігархів. Ми зрозуміли, що Партія регіонів втратила свою електоральну свіжість, наступальну інерцію, що кожен день перебування уряду Тимошенко при владі знищує рейтинг Партії регіонів і що цій партії разом із непопулярним Віктором Ющенком, який зараз невтомно популяризує свою причетність до цієї антиукраїнської сили, засвітила дорога Олександра Мороза.
Про ідейну дезорієнтацію ПР свідчить той факт, що Янукович був навіть обмовився, що не піде на президентські вибори на користь Віктора Ющенка, на що деякі політологи зауважили, що електорат не можна перекласти з кишені в кишеню, як, приміром, пачку доларів.
Постійний тиск на Уряд Юлії Тимошенко з метою знищення з боку ПР і Секретаріату президента не дає Юлії розвернутись на повну силу в бік загравання до східноукраїнського електорату, але ми думаємо, що після оприлюднення Конституційним судом свого вердикту щодо продажних депутатів, Тимошенко має ще два-три місяці, аби зробити рішучий крок у цьому напрямку. Принаймні вона встигне послати грошей шахтарям і бюджетним працівникам, а українці, відчувши потребу ринку, встигнуть до осені вигодувати достатню кількість свиней, якщо уряд потурбується про доступну навіть дрібним фермерам кормову базу.
„Партія Регіонів” і „Партія Крілів” дійшли навіть до того, що не проголосували на останньому засіданні ВР за закони про мінімальну заробітну плату і правила дорожнього руху. Перед канікулами регіонали і Ко не проголосували за закон про зміни до бюджету, у якому Юлія Тимошенко приготувала декілька цукерок для електорату. Отже, регіонали на пониженні рейтингу з ганьбою підуть на літні канікули.
І щоб наша стаття не була аж занадто салоїдською, ми нагадаємо, що електоральну базу з-під ПР треба вибити й на мовному ґрунті. Тобто показати східним українцям (які найбільше постраждали від штучного голоду 1933 року, бо живуть у хлібних областях), що українізація – процес незворотний, що українська мова – багата і могутня, і що наша національна ідея – це ГУАМ на чолі з Україною, включаючи Туреччину: тобто відновлення цивілізаційної ойкумени, якою причорноморський басейн був до Троянської війни. Адже світові імперії, як то московська чи американська, вже показують явні ознаки деградації.
Колись я пропонував назвати блок ГУУАМ „Золоте руно”, бо в той час усі міста-держави, розташовані навколо Чорного моря, посилали своїх правителів по Золоте руно, яке було дозволом на верховну владу в грецькому місті-державі від жіночої держави амазонок із північно-східного Причорномор’я.
Повертаючись до освітніх наступальних програм, наголосимо, що всі вищі навчальні заклади, котрі годуються з українського державного бюджету і базуються у державних приміщеннях, повинні бути негайно переведені на українську мову викладання. Що в Криму повинні з’явитись масово українські школи, відповідно чисельності українців, які там проживають. Тобто Україна повинна різко посунутись на південь, туди, звідки прийшли в Київ Кий, Щек, Хорив і їхня сестра – Либідь. Тим паче, що в новинах густо цитували слова Раїси Богатирьової про те, що Україні треба негайно розробляти шельф Чорного моря, аби бути енергетично незалежною від Росії (віддавши Росії шельф), а Олег Дубина цими днями заявив що весь шельф Чорного моря треба віддати російському «Газпрому» взамін на дешевий газ. Нещодавно Азаров теж пропонував віддати газосховища за „дєшовий російскій ґаз”, але фракція Юлі заблокувала щитову, вимкнувши світло у ВР.
До цього додамо, що прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, коли розривала договір з американо-російською компанією „Венко”, оголосила, що це зрада національних інтересів України з боку колишньго прем’єра Віктора Януковича і президента Віктора Ющенка. Ющенко не відмовився, що він до цього приклав руку. Заклики Раїси Богатирьової, яка зараз є правою рукою Віктора Ющенка, є тим самим лобіюванням російських інтересів, що їх проштовхує Олег Дубина.
Нагадаємо, що Ющенко вже двома указами зупиняв рішення Юлії Тимошенко про розрив із „Венко”, але до цих указів ще потрібен підпис Прем’єр-міністра, а Юля вперто його не ставить, тому Богатирьова самотньо закликає нас до здачі шельфу. Повернувшись ще трохи назад, згадаємо що уряд одноголосно, навіть з ющенківськими міністрами вкупі, проголосував проти цієї угоди. Тобто ми хотіли сказати, що зараз уся війна по знищенню більшості в ВР ведеться за те, щоб здати весь причорноморський шельф Росії, (так нахабно і публічно, як недавно Росія почала закачувати нафту в трубу „Одеса-Броди” в зворотному напрямку), про що, не мудрствуючи лукаво, повідомив нас Олег Дубина.
Питання про шельф Юля ставила на уряді двічі, другий раз після першого указу президента про призупинення і нам запам’яталися її слова: „Що, ми папуаси?” Після цього вбивчого аргументу Ющенко зібрав засідання РНБО (яке сам укомплектував як прихисток для проросійської Партії регіонів), провів рішення і дозволив Богатирьовій (росіянці) лобіювати інтереси Росії в засобах масової інформації України.
Головним аргументом для нас в тому, що Ющенко в питаннях шельфу здає нас Росії, є ніякові лиця членів уряду, по яких пройшлася камера журналіста, коли Юля їх запитала, чи ми не папуаси, і урядове одностайне рішення на підтримку прем’єра в цьому питанні. Адже це наш уряд, це професіонали, яких представляла нам Юля кожного особисто, демонструючи їхні наукові досягнення і знання справи.
Президент Віктор Ющенко заблокував зміни до бюджету, який запропонувала Юлія Тимошенко, але Тимошенко встигла скласти перед українським народом екзамен на довіру. Якщо у ВР поразка противників уряду Юлії Тимошенко склалася більш-менш стихійно, то перед усією державою, перед усіма соціальними групами, Юлія Тимошенко продемонструвала, що головна мета в її житті – це бути ефективною правителькою української держави. І це головне. Президент Ющенко, підтримавши зміни до бюджету, міг би набрати очки, але „жаба (заздрощів) задушила”. Фактично всі спроби команди президента повалити уряд Тимошенко провалилися, восени це вже буде неактуально.
Тобто Ющенко неприйняттям змін до бюджету нам усім зіпсував свято, бо позбавив нас остаточно ілюзії, що коаліція існує. Адже перше голосування за зміни до бюджету підтримало десяток голосів із фракції комуністів, а „Наша Україна – Народна Самооборона” недодала двадцять голосів. І це перший великий публічний провал В’ячеслава Кириленка, після того як його „кинув” Ющенко на посаду голови ВР. Тобто це задкування нікому не потрібне. Он радник Президента політолог Карасьов говорить: «Існує такий парадокс: є багато невдоволених Тимошенко як прем’єром, але це не впливає на її рейтинг як можливого кандидата в президенти... «Наша Україна» може вижити лише спираючись на ресурс президента..., але для цього вже сьогодні треба нейтралізувати Тимошенко як ефективного кандидата в президенти, міняти сценрій президентських виборів» („ГПУ”, за 10.07.08).
Ми бачимо, що президент не гребує ніякими засобами, аби виконати настанови проросійського радника Карасьова. Нагадаємо побіжно головні засоби, які застосовував президент, аби завадити Юлії Тимошенко бути успішним прем’єром.
Лише протягом 100 днів правління уряду Тимошенко на ім’я прем’єр-міністра надійшло 880 письмових вимог і указів про призупинення. Було організовано саботаж щодо розпоряджень уряду через глав адміністрацій всіх областей України, заборонено їхній приїзд до Києва, заблоковано роботу прокуратури щодо порушників розпоряджень Кабміну, організовано саботаж на інтервенцію на ринок борошна, цукру, олії, свинини і інших продуктів першої потреби, повністю заблоковано указами президента роботу Фонду держмайна, нейтралізовано роботу Антимонопольного комітету, заблоковано роботу Нацбанку по стримуванні інфляції, високо посадовці, серед них і президент, щоденно навіювали через засоби масової інформації очікування інфляції. Президент „показав” уряду дві жовті картки, що за футбольними правилами означає вигнання з поля, нарешті – весь час вимагав внести зміни до бюджету і зірвав голосування у ВР через свою партію «ЄЦ». Карасьов тільки забув сказати, що як політолог він помер разом із рейтингом Ющенка. Тут мова йде лише про політичну боротьбу, але не йдеться про те, в якому хаосі ще на п’ять років опиниться Україна, маючи повторно Ющенка президентом. Те, що президент публічно завалив зміни до бюджету свідчить, що інтриганство в ньому перемогло навіть здоровий політичний глузд.
Проте загалом 12 липня було вдалим для уряду Юлії Тимошенко і для нас, адже випробування голосуванням за відставку ніби затвердило уряд повторно. Ніхто з першого вересня, належавшись на пляжі, з ходу не почне штурму уряду. Тим часом, уряд звик працювати в таких умовах, він має гроші, не дивлячись на те, що Ющенко на сто відсотків заблокував приватизацію, у людей зникнуть інфляційні очікування, в переговорах про постачання газу Юлія використає всі аргументи, які має Україна як власник величезних газових сховищ, і ми увійдемо у президентську передвиборчу гонку, маючи сильного лідера в особі Юлії Тимошенко.
Василь Рубан, письменник
