Звичайно, що ніякі корисні поради Москві не потрібні, а особливо – від українців, а особливо – від українця, який три роки вірно служив у російській окупаційній армії, а потім шість років сидів у найгірших закутках російської тюремної системи і визнає голод 1933 року геноцидом проти українського народу з боку Росії. В Росії є вдосталь інститутів стратегічних досліджень, кеґебістських кадрів, а також такі браві хлопці, як Жиріновський, Лужков і Затулін, котрі досить вправно налаштовують Україну проти Росії і штовхають її в НАТО. Тобто ні про яку любов до великого російського народу не йдеться, але той факт, що єдиною спільною нашою історією є слов’янство, про зародження і розвиток якого на території Давньої Русі, здається, ніхто не сперечається, все-таки десь щемить. Знову ж таки, Росія нам, українцям, цікава, як щит проти Китаю та ісламістів.
Для початку пожаліємо Росію і скажемо відверто, що їй Україна дуже потрібна, особливо слов’янському елементу Росії, адже зараз в Росії неслов’ян більше, ніж слов’ян. Якщо Україна відійде в НАТО, то слов’янства в Європі стане більше, ніж у Росії, а якщо Росія буде і надалі вести проти України ворожу політику, то Україна таки відійде в Європу. А тим часом в Грузії проводяться спільні військові навчання з американцями, 500 грузинів і 1000 американців. В Чорному морі пройшли військові навчання Сі-бриз, в яких взяли участь 16 держав (без Росії). У Чехословаччині і Польщі будуть розміщені американські ракети, а „злой чеченєц... точіт свой кінджал”.
Скажемо прямо, війну звичайними озброєннями Росія тут ніколи не виграє, а ядерна зброя – це лише психологічна зброя, бо її практично не можна застосувати. До цього ще додамо, що кудою б Росія не протягувала свої нафтопроводи і газопроводи, вони обов’язково будуть проходити чи то через Україну, чи то через Литву, чи то через Прибалтику і в разі загострення конфлікту можуть злетіти в повітря. Нагадаємо також, що російський Чорноморський флот – це купа бляхи, якби вони стояли в Новоросійську, росіяни давно порізали б їх на брухт, бо їх дорого утримувати, а оренда землі в себе в Росії обходилася б Москві дорожче, ніж зараз в Україні. Що ж до так званої живої сили, морячків, то аеромобільні війська швидкого реагування можуть скоріше проникнути через сушу, ніж через болото в Криму. То ж то ми й говоримо, що Україна і Росія повинні дружити, а дружити можна лише рівноправно, відносно рівноправно. Питання в тому, яким чином.
Тепер поставимо дикувате запитання, хто більше виграв: США чи Росія від того, що ці обидві держави позбавили Україну ядерного статусу? Однозначно – виграли американці, бо: вони отримали можливості грати цими територіями на нервах Росії. Вони домоглися знищення на території України балістичних ракет «Сатана» разом із пусковими шахтами, побоюючись, що Росія їх поверне собі. Вони порізали стратегічні бомбардувальники, і все це Росія допустила тільки тому, щоб і далі мати можливість принижувати українців, щоб мати під своїм боком ворожу для себе державу, в якій живе братній український народ.
Тут ми перефразуємо Леніна. В рівноправному союзі з українцями могутня Росія можлива, а без такого союзу про могутню Росію не може бути й мови. Всім зрозуміло, що вільна об’єднана Європа можлива лише завдяки тому, що Англія, а особливо – Франція, мають свій ядерний потенціал і об’єднують навколо себе європейські країни, отже, для рівноваги було б дуже доцільно, аби Росія повернула Україні тактичні ядерні ракети із пусковою кнопкою в українському генштабі. Звичайно, при цьому українські офіцери присутні як спостерігачі на російських ядерних об’єктах, а російські – на українських, але в такій кількості, що їх би можна було в будь-який час відіслати на історичну батьківщину. Тоді Україна почувала б себе незалежною від Росії, і була б надійним союзником Росії, Москві вдалося б і далі бути центром слов’янства і що головне, завдяки надійному союзу з Україною, зберегти свою власну питому вагу проти Китаю. Щоб здійснити цей план, в Україні потрібен сильний харизматичний лідер, який би міг ухвалювати рішення, вести самостійницьку політику, а кожен розумний лідер розуміє, що при капіталізмі, маючи такий протяжний спільний кордон, не дружити з Росією неможливо. Зауважимо, що Україна і так є зараз пороговою ядерною державою з розвинутими ракетними технологіями, а у випадку взаємодовіри (через ядерний статус) спільно з Росією було б легше тягнути лямку високосучасних збройних технологій.
Нагадаємо, що при капіталістичному устрої важливий лише повний культурний суверенітет, а економіка посилено глобалізується і нівелює нації, тому і сам суверенітет на просторі від Ґібралтару до Бєрінґової протоки є досить умовним і нікому не треба заважати мати суверенітету стільки, скільки він його може донести, як сказав Єльцин.
Якщо ж Росія не сприймає цього плану, то їй треба вступати в НАТО і покинути свої лідерські амбіції на Сході, бо в НАТО вона буде лише одною з чотирьох ядерних держав, другою – за ядерним оснащенням, десятою – за економічним розвитком та двадцятою – за рівнем життя.
P.S. Стаття написана за кілька днів до війни Росії з Грузією.
Василь Рубан, письменник
