85 років тому розпочалося переселення євреїв на півострів Крим, розповідає ГПУ.
”Ми всіма засобами приходимо на допомогу будь-якій бідноті будь-якої національності, але не приховуємо, що радянська влада, як мати, має, перш за все, придивлятися до тієї дитини, яка століттями гнобилася, що жила в найгірших умовах”, — говорив про євреїв, що в Російській імперії були ущемлені в правах, нарком охорони здоров’я СРСР Микола Семашко.
Єврейське населення жило переважно в містечках України й Білорусі й займалося ремісництвом і торгівлею. Нова влада, взявши курс на держторгівлю й індустріалізацію, задумує посадити євреїв на землю, аби займалися сільським господарством.
Навесні 1923-го поблизу Джанкоя в Криму створено перші єврейські сільскогосподарські поселення — Алкаї та Керем. Восени з’являються ще три. Попервах усе відбувається стихійно. Та того ж таки року в радянського керівництва з’являються проекти масового переселення євреїв до Криму, ба — створення там для них автономії. Невдовзі засновують Комітет із земельного устрою єврейських трудящих (КомЗЕТ), а потім ще одну громадську організацію — ОЗЕТ — Товариство землеоблаштування євреїв-трудящих. У травні 1926-го визначено план розселення євреїв на території СРСР на 10 років — 100 тис. сімей — 500–600 тис. осіб. Половину з них — у Кримській АРСР. Влада тільки виділяє землю, а фінансують облаштування сільгосппоселень єврейські організації з-за кордону. Лише американська ”Джойнт” виділяє близько $30 млн.
Тодішнє кримське керівництво значною мірою складалось з кримських татар. На вільних землях півострова воно планує розселювати своїх малоземельних селян, а також переселяти кримськотатарських емігрантів із Румунії та Туреччини. Тож влада півострова протестує проти переселення туди євреїв. Москва, усунувши з посад кількох високопосадовців, опір швидко долає.
Переселення збіглося в часі з розкуркуленням у Криму заможних селян. У 1930–1931-х із півострова виселяють 4325 сімей — 25–30 тис. осіб. Їхні землі передають єврейським переселенцям. У республіці створено Фрайдорфський єврейський національний район і 32 єврейські національні сільради. Євреї, які прибували до Криму, не були пристосовані до сільськогосподарської праці й тягнулися до міст. Тож до 1941 року із майже 67 тис. євреїв Криму в 86 єврейських колгоспах жило лише близько 20 тис. Загалом населення півострова було тоді 1,2 млн чоловік. Із них кримських татар — 220 тис.
Паралельно євреїв переселяють на Далекий Схід. 1934 року там утворено Єврейську автономну область зі столицею в Біробіджані. Однак до 1938-го в ній жило лише 20 тис. євреїв — 25% населення.
Того ж 1938-го, КомЗЕТ постановою ЦК ВКП(б) ліквідовують як ”притон для всяких контрреволюционных элементов”. Єврейські райони й сільради скасовують. Остаточного ж удару єврейському населенню Криму завдає німецька окупація 1941–1944 років. Нацисти його винищують, а спробу створити тут єврейську автономію використовують у своїй пропаганді. ”Сталин получил диктаторскую власть в России за продажу Крыма жидам”, — писала газета ”Азат Крим”, що виходила в Сімферополі під час німецької окупації.
Та саме в роки війни ідея про створення в Криму єврейської республіки — уже не автономної, а ”полновесной” Єврейської РСР — отримує новий імпульс. У серпні 1941-го створено Єврейський антифашистський комітет (ЄАК), який очолював артист Соломон Міхоелс. Один із керівників радянської держбезпеки генерал-лейтенант Павло Судоплатов згодом згадував, що ”сразу же после образования ЕАК советская разведка решила использовать связи еврейской интеллигенции для выяснения возможностей получить дополнительную экономическую помощь в борьбе с фашистской Германией через сионистские круги... С этой целью Михоэлсу и Феферу, нашему проверенному агенту, было поручено прозондировать реакцию влиятельных зарубежных сионистских организаций на создание еврейской республики в Крыму”.
Іще до звільнення Криму від німців, у лютому 1944 року, керівництво ЄАК звертається до уряду СРСР із пропозицією створити в Криму єврейську радянську республіку. Хоч біробіджанський досвід не дав належного ефекту, та попри всі труднощі, «еврейская автономная область стала одной из самых передовых в Дальневосточном крае, что доказывает способность еврейских масс строить свою советскую государственность».
Територія Криму, пишуть автори проекту, для створення єврейської радянської республіки «в наибольшей степени соответствует требованиям как в отношении вместительности для переселения, так и вследствие успешного опыта развития там еврейских национальных районов». І наголошують, що ”в строительстве еврейской советской республики оказали бы нам существенную помощь и еврейские народные массы всех стран мира, где бы они ни находились”.
Крим Червона Армія звільняє у квітні 1944 року. 17–18 травня частини НКВС виселяють із півострова кримських татар. А за місяць — греків і болгар. Спорожнілі села, всупереч очікуванням ЄАК, починають заселяти російськими, білоруськими й українськими селянами.
Невдовзі починається створення держави Ізраїль у Палестині. Члени ЄАК переконують радянське керівництво, що вона стане форпостом радянського впливу в Середземномор’ї. Та Ізраїль 1948-го переорієнтовується на США. ЄАК одразу розпускають. Його лідера Міхоелса агенти держбезпеки вбили, інсценувавши нещасний випадок.
До ОЗЕТу — Товариства землеоблаштування євреїв-трудящих — входили й неєвреї. Членом правління, приміром, московського відділення був пролетарський поет Володимр Маяковський і його коханка Ліля Брік. У вірші ”Еврей (товарищам из ОЗЕТа)” він роз’яснював, що євреям віддають під колонізацію не курортні куточки Криму, а складні для життя райони у степовій частині півострова. Утім, роз’яснення не мали успіху. Натомість землетрус у Криму 1927 року породив купу анекдотів: мовляв, стався, щоби ”струсити” євреїв із півострова.
Маяковський разом з відомим тоді радянським режисером Абрамом Роомом і Лілею Брік зняли фільм ”Еврей на земле” (1926). Він писав сценарій і текстові пояснення для німого ще фільму. Деякі з них: ”День и работа колонии. Первая трактористка — Розенблюм”, ”Колония ”Заря”. Первый ребенок, рожденный в колонии. Ее зовут ”Забудь лихо”, ”вол не понимает еврея — евреи не понимают вола. Это было раньше. А теперь: еврей понял быка и бык понял еврея”.
У СРСР стрічки ”Еврей на земле” не крутили, лише за кордоном. Скоріш за все, це був свого роду звіт за витрачені кошти міжнародних єврейських організацій.
У Єврейському антифашистському комітеті із 1942-го працювала дружина наркома закордонних справ СРСР В’ячеслава Молотова Поліна Жемчужина. Її чоловік лобіював ”на горі” створення єврейської радянської республіки у Криму. Після розпуску ЄАК Жемчужину звинуватили, що вона ”на протяжении ряда лет находилась в преступной связи с еврейскими националистами”. Її заарештували й вислали до Казахстану. Молотова усунули з посади. ”Чего стоит предложение Молотова передать Крым евреям? — обурювався Сталін. — На каком основании товарищ Молотов высказал такое предложение? У нас есть еврейская автономия. Разве этого недостаточно? Пусть развивается эта республика. А товарищу Молотову не следует быть адвокатом незаконных еврейских претензий на наш Советский Крым”.
Дмитро Шурхало
На фото: пам'ятник на єврейському кладовищі на Київщині.
