Ідентифікувати українські і грузинські інтереси є помилкою. Адже, в той час як грузинському народу повезло і грузин Сталін - Джуґашвілі керував Російською імперією і, між іншим, створив Велику Грузію, Україна і український народ страждали від нечуваного сталінського терору і втратили свою чисельну перевагу перед росіянами.
Саме Джуґашвілі планував після перемоги над Німеччиною виселити українців у Сибір, що і зараз обурює відставних російських офіцерів українського походження. Нагадаємо, що чисельність українців у Російській імперії була більшою, ніж чисельність росіян. Тому грузинський народ нам так само братній, як і вірменський, котрий відвоював Карабах у також братнього нам азербайджанського народу. Єдине, що нас об’єднує - це дружба проти Росії. Якби Бог хотів, щоб утворився російськомовний радянський народ, то Він не розвалював би тюрму народів – СССР.
Звичайно, я згоден з росіянами в тому, що Грузія спровокувала грузинсько-російську війну 2008 року і Росія цю війну програла. Насторожує лише те, чи не означає це розвалу вже багатонаціональної Росії, як перед тим розвалився СССР, бо це потягне за собою дуже серйозні геополітичні зсуви і у нашому азійсько-європейському просторі може народитись щось на зразок тайфуну чи цунамі, адже на цій величезній території вже більше ніж 60 років не було війни і кров застоялась. Я не знаю, з чиєї ініціативи почалися перестрілки на грузинсько-осетинському кордоні, але Росія рішучого наступу грузинів на Цхінвалі не чекала. Щоб ото набагато менша за чисельністю населення країна та вчинила збройний наступ на територію, де є російська військова база і присутні російські окупаційні війська, які Москва чомусь називає миротворцями. Звичайно, що росіяни зібрали все, що було ближче до купи і „двінулі” на Грузію, але були розбиті грузинами. Тому росіяни припинили наступ і почали формувати ударний кулак чисельністю 10 тисяч. Поки прилетів спецназ з Петроґрада і з центральної Росії та підігнали техніку, світова спільнота вдарила на сполох, але головне те, що американці на своїх військових літаках доставили в Грузію з Іраку два грузинські вишколені полки з американською зброєю і, звичайно, з американськими інструкторами та „дикими гусьми” – військовими найманцями, яким воювати хочеться будь-де, адже вони народжені для війни.
Я пам’ятаю сумне лице Путіна, коли він сповістив російському народові новину про прибуття цих військ. Таким чином Росія постала перед фактом серйозної війни, яку можна було порівняти з рукавом, що кровоточить, коли руку не можна забинтувати і з тіла поступово, але невідворотно, стікає кров. Бо ж на цьому фронті згодом появилися б добровольці з усіх пострадянських республік, озброєні американсько зброєю.
Так провалився російський „бліц-кріг” на Кавказі, аби захопити Тбілісі, полонити Саакашвілі, поводити його на мотузці по Тбілісі і влаштувати йому „Гаазький трибунал” де-небудь ув Олонецькій губернії, так як це американці зробили в Іраку. І росіяни пішли на мирову. Почалася дипломатія. Поступове виведення військ. На шиї в російського бюджету опинилися дві визнані ними республіки, Грузія вийшла з СНД, розірвала дипломатичні стосунки з Росією, а Росія отримала на Кавказі в особі Грузії американську військову базу, щось таке на зразок Ізраїлю на Близькому Сході, там – проти арабського світу, тут – проти російського фашизму. Я не вкладаю у слово „фашизм” такого демонічного значення, якого йому надав Муссоліні. Адже фашизм як націоналістична ідеологія виник в Італії і означає лише монолітне об’єднання нації з метою завоювати весь світ і всьому світові нав’язати „новий порядок”. Демократична Європа і мілітарна Америка повинні добре пильнувати, аби не проґавити Росію, так як вони проґавила Німеччину 1939 року.
Але. Грузія не нападала на Осетію, вона просто ввела туди війська, щоб вигнати звідтам озброєні Росією бандформування. Ми б запитали „демократичну” Росію, де Південна Осетія взяла 90 установок залпового вогню, танки і все інше? Те ж саме можна казати і про Абхазію, де російські війська розбили грузинську армію, тоді ще зовсім небоєздатну. Ми визнаємо, що грузини вчинили героїну справу, виступивши збройно проти Росії, Саакашвілі є національний герой грузинського народу. Росія визнала публічно Грузію як агресора і навіть дійшла до такої ганьби, аби просити в міжнародної спільноти заборонити продавати Грузії зброю.
Зазначимо, що останнім часом фразеологія провідних країн світу зовсім оголилася. Росіяни вільно заявляють, що вони „нацелівают” свої ядерні ракети то на Чехію, то на Польщу. Американці вільно говорять про те, що треба створити війська швидкого реаґування, аби допомагати пострадянським державам воювати проти Росії. Знаючи, що „спершу було слово”, можна припускати, що громадська думка сама собою визріває до того, аби євроазійське людство готувалось до самознищення. До грузино-російської війни ніхто в Україні вголос не називав Росію найбільшою загрозою для суверенітету української держави, Франція і Німеччина „демократично” продалися Росії за газ, не включивши Україну і Грузію до ПДЧ, очевидно, що пані Меркель як жінка-канцлер відчула настальгію німецьких жінок за російськими солдатами, серед яких були і українці, а Німеччина взагалі забула, що завдяки тому, що німці двічі не підтримали прагнення українців мати свою державу, програла дві світові війни і ще й зараз ходить з переламаним духовним хребтом.
Панове європейці, хто вам заважав прийняти Грузію і Україну до НАТО на самміті в Румунії навесні 2008 року, адже у вас були для цього всі юридичні підстави, а зараз цей момент можливо і втрачено?
Наш президент вимагає збільшення військового бюджету, Росія збільшує свій на одну третину, втягуючись у гонку озброєнь, забуваючи, що у цій гонці розвалився СССР.
І тут ми думаємо – на часі видати підручник під назвою – „Україно-російські війни”. Цей підручник може мати неабияку психологічну підтримку для військ швидкого реагування НАТО. Не будучи системним науковцем-істориком, побіжно відзначу, що Росія приборкувала Україну після національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького понад сто років, у революцію 1917 року війна українців проти Росії точилася п’ять років плюс 10 років партизанщини. Саме, щоб приборкати Україну, Лєніним було придумано Союз рівноправних республік з правом виходу з СРСР. Саме тому росіяни вчинили в Україні голод 1933 року. Навіть знищена голодом і четвертована війною 1941-45 рр., Україна у своїй західній частині воювала проти Росії з 1941 по 1950 рік. Це при тому, що російські війська стояли в Берліні і не було ніякого виходу у зовнішній світ. Я думаю, що в американців знайдуться гроші, аби видати такий підручник обсягом 300 сторінок.
Помаранчева революція в Києві показала, що український народ вже
оновив свою кров. Що ми готові до боротьби у будь-якому форматі, хоча наша політична еліта в образі Верховної Ради ще дуже аморфна і Партія Регіонів, читай – партія Росії, ще безтурботно „бряцаєт” російським суржиком у наших коридорах влади. Але ми це переживемо. Ми за мир, але готуємось до війни. Навіть наш цивільний міністр оборони нещодавно сказав, що неозброєний народ – це провокатор до нападу озброєного сусіда. Цитування неточне. Маючи дуже довгий кордон з Росією, ми маємо також дуже довгий кордон з країнами НАТО, отже, не важливо, що ми не маємо сучасної зброї, її нам завжди дадуть друзі американці.
Звичайно, що Україна повинна мати професійну мобільну армію, озброєну сучасною технікою, аби сусіди знали, що на цю територію неможливо зайти, не створивши ґрандіозного військового конфлікту.
Я запитав би Путіна і Мєдведєва, чому вони не хочуть, аби Росія вступила в НАТО, адже ті життєві ресурси, які СССР і США вклали в гонку озброєнь, створивши військові арсенали, якими планету можна знищити тисячу разів, так і погнили на військових складах, старі атомні підводні човни прийшлось порізати, ракети утилізувати, а половина людства на землі так і ходить голодною.
Василь Рубан
