Триває конфлікт на парламентському телеканалі Рада. Масові переслідування співробітників, які не можуть працювати, як вони запевняють, через тиск, погрози, шантаж і недолуге керівництво першого заступника директора Світлани Глушенок.

На телеканалі «Рада» триває конфлікт. Як повідомляє «Телекритика», суть його полягає в тому, що заступник директора ДТРП ВРУ Світлана Глушенок закрила програму «Запитують виборці», мотивуючи це низькою якістю телепродукту. Автор та ведуча програми Вікторія Федоренко з цим не згодна. Перебуваючи на лікарняному, вона ще раз звернулася до «ТК» по допомогу, вважаючи закриття програми «грубим порушенням авторських прав та умисним перешкоджанням професійній діяльності».

До редакції ТК зателефонувала Світлана Глушенок, заступник директора ДТРП ВРУ, і попросила поінформувати читачів про те, що конфлікту на ТК «Рада» немає. З 14 липня пані Федоренко перебуває у відпустці.

Відкритий лист ведучої телеканалу «Рада» Вікторії Федоренко

Шановні Колеґи!

Звертаюся до вас із проханням розглянути та по можливості допомогти вирішити конфліктне питання, що виникло у колективі ДТРП ВРУ. 27 червня 2008 року несподівано в усній формі було повідомлено про закриття моєї авторської телепрограми «Запитують виборці» за листами глядачів на парламентському телеканалі «Рада». Ця програма зворотного зв’язку, започаткована 2006 року, була однією із реальних можливостей звертання виборців до народних обранців із нагальних життєвих питань та ефективного реагування на листи громадян. Темою програми, приводом для підготовки якої був лист багатодітної матері з Івано-Франківської області, були проблеми безробіття в Україні. Виходячи суто з особистих уподобань, перший заступник директора ДТРП Глушенок Світлана, яка ставиться до багатьох працівників упереджено, не дозволила видати підготовлену програму в ефір, запланований на 28 червня 2008 року.

Тим часом, участь у програмі взяли представники різних політичних сил, народні депутати України Михайло Папієв, Андрій Павловський, директор Державного центру зайнятості Володимир Галицький. Зокрема, народні депутати в цій програмі коментували заяву Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко від 25 червня про зниження рівня безробіття на 17%, а також пообіцяли розібратись і допомогти у непростій життєвій ситуації дописувачці Ганні Костюк.

Не навівши мені істотних аргументів, Світлана Глушенок заборонила вихід програми, зігнорувавши її учасників та актуальність і злободенність матеріалу. Натомість – певне, після звернень глядачів – через тиждень, за її розпорядженням, мою програму «перекроїли» і в ефір 4 липня в репортажі іншої журналістки вийшли лише окремі фрагменти. Викинуто на смітник листа дописувачки та коментарі представників Державного центру зайнятості, зокрема інтерв’ю Володимира Галицького про відкриття інтернет-порталу «Труд» для безробітних так і не потрапило до ефіру.

Я можу назвати те, що відбулося, грубим порушенням авторських прав та умисним перешкоджанням моїй професійній діяльності. Тим більше, що впродовж тривалого часу я чую від заступника директора погрози про моє скорочення під приводом ліквідації посади ведучої у штатному розписі телекомпанії. Про існування нового штатного розпису колектив знає тільки з чуток, жодних документів не оприлюднено, запровадження нового розпису є предметом маніпулювання і тиску на невгодних. Вважаю, що такий тиск чиниться на мене особисто і «жертвою» цього періодично стає моя авторська програма, вихід якої з 2006 року вже не вперше тимчасово припинявся.

Раніше ані мій досвід (8 років роботи в прямому ефірі Першого національного в якості ведучої новин, ведення телевізійних марафонів, авторських програм), ані вміння готувати програми не викликали сумнівів. Працюючи в ДТРП ВР, я розробила і, в міру своїх можливостей, почала впроваджувати в життя концепцію соціальної програми, яких в ефірі парламентського каналу відверто бракує.

Аж раптом Світлана Глушенок виказує повне незадоволення і розпоряджається зняти готову програму з ефіру. Складність ситуації взагалі полягає в тому, що ефірну долю програм та їхнього ведення нині заступник директора вирішує одноосібно, без аргументів, криком, на емоціях. По суті, телекомпанія працює без чіткого плану, програми знімаються і ставляться в ефір хаотично, без творчого обговорення та колективної оцінки, або ж беруться для прокату з інших телекомпаній. Водночас мовлення телеканалу не надто багате на програми власного виробництва і досить часто, коли в засіданнях ВРУ оголошується перерва, на екрані стоїть технічна заставка, тоді як могли би транслюватися підготовлений телеканалом продукт.

Жанрово і за змістом програма «Запитують виборці» вигідно вирізняється з-поміж інших програм телеканалу «Рада». Відомо, якщо виникають претензії до художнього та публіцистичного рівня програм, існує чимало способів їх удосконалити і покращити. На моє глибоке переконання, в колективі є чимало компетентних і професійно підготовлених людей, які могли би сприяти поліпшенню програми, а не знищенню її.

Прошу вашого особистого втручання і захисту мене як автора та ведучої телепрограм соціального спрямування для відновлення моїх прав. Мене та моїх колег лякають звільненням, скасуванням існуючих посад, і я припускаю, що це відбувається всупереч існуючим нормам трудового законодавства. Невідомо, як складеться доля співробітників після оголошення штатного розпису. Зараз я намагаюся в телекомпанії відкрито захищати свої права, але, як кажуть, один у полі не воїн... Відповідні листи надіслала до керівництва парламенту, і з боку першого заступника директора Світлани Глушенок почався відповідний тиск на мене і моїх колег. Погрози, шантаж та грубі вимоги писати пояснювальні (щоб було за що зачепитись і винести мені догану) пані Глушенок довели мене до гіпертонічного кризу, що зафіксовано відповідним документом. Зараз я перебуваю на лікарняному, і мій стан здоров’я на її совісті.

З повагою та надією на захист моїх професійних інтересів,

Вікторія Федоренко, ведуча телепрограм Дирекції телерадіопрограм Верховної Ради України.

Відкритий лист щодо конфлікту між керівництвом та деякими співробітниками парламентського телеканалу журналістки Наталії Сокуренко

Із особливим болем доводиться констатувати, що переслідування, погрози та залякування журналістів через їхню професійну діяльність за ті роки, що минули, нікуди не зникли. Прикро говорити, що у стінах парламенту, на телеканалі «Рада», це набуло вкрай цинічних, потворних форм і, на жаль, залишається безкарним та набирає обертів.

Із повідомлень журналістського сайту «Телекритика» вам, шановні колеги, відомі факти відвертого, документованого переслідування журналістів нашого телеканалу, встановлення диктатури першого заступника директора Дирекції телерадіопрограм Світлани Глушенок, викладені Вікторією Федоренко у відкритому листі. Результатом її звернення до журналістської громадськості стало безпідставне та необґрунтоване закриття її авторської програми «Запитують виборці» і здійснення морального тиску аж до доведення Вікторії до тривалого стресу та тяжкої хвороби. Дотепер, незважаючи на стан здоров’я, Вікторію Федоренко переслідують погрози та шантаж, на її мобільний телефон надходять огидні образи та погрози фізичного знищення. Як і у випадку з Георгієм Ґонґадзе, це спонукало нашу коллегу звернутись по допомогу до компетентних органів задля вжиття превентивних заходів.

На жаль, випадок із Вікторією Федоренко не був першим і, судячи з перебігу подій, не є останнім у ланцюжку конфліктів з особами, неугодними керівництву каналу. Першою з жертв став відомий журналіст Валерій Макаренко, відзначений багатьма державними нагородами та подяками, який із весни 1986 року був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Із численними порушеннями трудового законодавства його було усунуто з посади першого заступника керівника Дирекції, яку обійняла Світлана Глушенок.

Усупереч залякуванням, я заступилась за Вікторію Федоренко, звернувшись із листом до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, намагаючись привернути увагу цього органу до численних порушень і зловживань на каналі. Зокрема, повідомила про надання учасникам перевірки діяльності каналу даних, сфальсифікованих Дирекцією. У листі я також повідомляла про порушення мовної політики, відсутність творчої концепції на каналі станом на час перевірки влітку цього року, включення замовних сюжетів замість заявлених у сітці мовлення каналу програм. Свою позицію я мотивувала бажанням перевести діяльність телеканалу «Рада» у конструктивне русло.

За кілька днів без жодних переконливих пояснень моя авторська програма соціально-політичного змісту «Замкнене коло» теж була знята з ефіру. Програма мала широкий резонанс у глядачів, користувалась увагою, а її автор була відзначена державними нагородами та подякою Уповноваженого з прав людини. Жодні намагання отримати переконливі пояснення причин зняття програми з ефіру нічого, крім нецензурної лайки з боку першого заступника директора, не принесли.

Список жертв «редакційної політики» можна продовжувати і продовжувати. Останнім поштовхом, який змусив відкрито звернутись до вас, шановні колеги, стали нещодавні збори колективу. Вони проходили у традиційному ключі: година брудних лайок, погроз, залякувань із боку Світлани Глушенок, а також закликів ігнорувати та цькувати тих, хто їй не подобається, і, звісно, жодного слова звинуваченим.

Сподіваємось на захист честі і гідності журналістів телеканалу «Рада» хоча б на сторінках «Телекритики», доки не буде створено робочу групу з представників Верховної Ради для перевірки тривалого конфлікту, який своїми брутальними методами керівництва спричинила Світлана Глушенок. Прикро, що кріпацький режим та хамство, а як результат – бліде і вкрай неефективне висвітлення діяльності Верховної Ради України, живуть і перемагають на каналі. А ще прикріше, що це діється всупереч чинному законодавству, всупереч міжнародним нормам прав людини у високих стінах головного законодавчого органу держави.

P. S. «Телекритика» звернулася по коментар до Світлани Глушенок і отримала несподівано різку відповідь: «Я не буду нічого коментувати «Телекритиці». Це бруд і лайно». Незважаючи на це, «ТК» все-таки сподівається на те, що керівництво каналу «Рада» озвучить свою позицію щодо інформації, викладеної Наталією Сокуренко у її листі.