За тим, що бачать наші очі приховується інша реальність.

За суспільством – політика.

За політикою – правлячий економікою клас.

Ви думаєте це еліта, політичний істеблішмент? Політики, які приймають закони? Чиновники, які керують державою? Не зовсім так. Бо за їх світом приховується інший. Він здається фантасмагорією, міфом, чиєюсь бурхливою уявою… Але тільки на перший погляд!

Влада у мільйонів людей асоціюється з масштабними фінансовими потоками, покликаними забезпечувати всі соціальні сфери. Насправді ж, аби стабілізувати економічний стан, уряди, що постійно знаходяться на межі банкрутства, непомітно для себе влізли у борги до приватних корпорацій. Почавши з фінансування політичних партій, корпорації перейшли до фінансування… політиків. Останні - свій борг відпрацьовують, надаючи кредиторам значні привілеї. А починався їх таємний зв'язок із, здавалося б, безневинних справ - підтримки великих спортивних заходів, святкових церемоній та військових парадів, спонсорства пам’ятників, музеїв тощо. Нині зашморг на шиї політиків щільно затягнутий. Не випадково йде так звана боротьба з корупцією, яка торкнулася всієї системи влади. Намагання благородне та навряд чи досяжне. Бо ж як викоренити корупцію, коли чиновники, навіть найбільш непідкупні, вірять у гроші, а не в державу?

Політики з блакитних екранів пропонують утопічні програми, які насправді не є життєздатними. Вони обіцяють зменшити податки і одразу ж залякують людей хаосом. Не зважаючи на всі зусилля, жодному політику, скільки б він не говорив про демократію, не вдається переконати людей у тому, що світле майбутнє от-от настане. Розуміючи це у всьому світі, «вищий розум» штучно створив проблему під назвою «світова фінансова криза». Яка насправді є можливістю зняти з себе відповідальність за парадоксальні рішення, намагання покрити дефіцит бюджету, що залишився від численних попередників і, зрештою, приховати той факт, що за політиком стоять не інтереси держави, і навіть не його власні, а інтереси великої піраміди, яка набагато вище рівня сучасних урядів.

У 1970-і роки професор Гарвардського університету Самюель Хантінгтон різко розкритикував демократію і економічний розвиток як застарілі принципи. У книзі «Криза демократії» він стверджував: «Слід визнати, що економічне зростання потенційно не безмежне. Потенційно не безмежне і постійне розширення політичної демократії. Втративши авторитет, уряд в умовах катаклізму виявиться не в змозі переконати свій народ в можливій необхідності понести жертви». Очевидно, що є сили, які керують і диригують всіма політичними подіями на найвищому рівні. Вони вирішують, чи бути демократії, чи потрібні нові жертви… Це еліта, що перебуває на вершині піраміди (за межами будь-якої, в тому числі, нашої держави). Сьогодні рівень політичного контролю представників нового світового порядку настільки високий, що вони з легкістю приводять до вищих ешелонів влади завчасно підібраних і підготовлених людей.

Те, що більшість вважає «громадською думкою», насправді ретельно сфабрикована пропаганда, вигадана з метою стимулювання бажаної поведінки, реакції. Хтось реалізує ретельно спланований і скоординований план із встановлення світового контролю над урядами, банками, арміями і суспільствами в цілому.

Світ незворотньо змінюється. І те, що на перший погляд здається фантастикою, насправді потребує всього лише часу для реалізації. Вже не здаються дивними неймовірні сюжети голлівудських стрічок про епідемії, війни на Сході, апокаліпсис. Минуло не так багато часу, а ми вже стали свідками втілення в життя кінематографічних пророцтв. Можливо, зовсім скоро заговорять і сторінки книги «Рай на замовлення» французького письменника Бернара Вербера, в якій він стверджує, що в «2028 році не залишилось ні лівих, ні правих партій, ні країн третього світу, ні розвинених капіталістичних держав».

Фактично, всі політичні партії врешті-решт вмирали (якщо подивитися на історичний досвід), захлинувшись у власній брехні. Можливо, справа у їхній структурі, що подібна до піраміди. Ті, хто стоїть на нижчих її рівнях, часто-густо не уявляють, чим займається вся організація в цілому. Вони виконують власну роботу, насправді не знаючи яким чином те, що вони роблять, з'єднується із зусиллями інших і народжує щось могутнє. Лише невелика група людей на вершині піраміди знає, яким має бути кінцевий результат. Таким чином декілька осіб можуть управляти тисячами в організації, щоб реалізовувати план, про існування якого ніхто навіть не здогадується. Ця ж схема працює і в більш глобальному вимірі. Наприклад, у державі, де відповідні впливові кола розробляють і втілюють в життя грандіозний план. Частина політичного істеблішменту працює над ним, але на нижчих рівнях піраміди і в будь-який момент можуть залишитися за межами системи або, краще сказати, не посвяченими у реальний процес.

Останні кілька років Україна взяла курс на Європейський Союз. Аргументи для вступу: досягнення європейського рівня життя, підвищення економічних стандартів тощо. Питання в тому, що заважає зробити це в межах своєї держави спираючись на власні традиції, а не традиції, ментальність і культуру інших держав? Відповідь проста: в цьому полягають інтереси великої піраміди, для якої Україна всього лише частина глобального плану. В якому, на думку англійського письменника Девіда Айка «середнього класу не буде, залишаться лише правителі і підлеглі. Всі закони будуть приведені до одноманітності в рамках єдиної всесвітньої судової системи з єдиним кодексом. Лояльні і слухняні Єдиному світовому уряду винагороджуватимуться коштами для існування; бунтарство придушуватиметься». І можливо, як не сумно це констатувати, з часом ми зрозуміємо, що така реальність, фантастична - тільки на перший погляд!

P.S.

За Девідом Айком:

· Реально за глобальними економічними і політичними процесами на планеті стоїть група, що складається не більш, ніж з декількох тисяч осіб – це власники банків і корпорацій, багато з яких за століття вже поріднилися злившись в родинні клани, числом не більше 400.

· Саме вони здійснюють наддержавне управління 6,5 млрд. осіб, вирішуючи їх долі.

Де ж альтернатива, запитаєте, ви, якщо все сплановано заздалегідь? Ви ніколи не програєте, якщо володієте інформацією! Видимий запас всього необхідного для життя практично невичерпний, а невидимий запас - дійсно невичерпний. Нікого не «тримають» в бідності через нестачу багатств; їх більш ніж достатньо для всіх. З будівельних матеріалів, які є в одних лише Сполучених Штатах, для кожної сім'ї на Землі можна побудувати палац, величезний, як будівля конгресу у Вашингтоні; а при інтенсивному методі господарювання ця країна може виробити стільки шерсті, бавовни, льону і шовку, що вистачить одягнути кожну людину. Але нас продовжують тримати у страху, пропагуючи апокаліпсис і безвихідь. Поза тим у наших власних руках можливість жити і мислити іншими категоріями, а не підключатися до загального божевілля під назвою суспільна думка. Бо ж не дарма кажуть, що шлях, яким іде більшість, - оманливий…

Оксана Шпортько, для "ПолітАрени"