Україна має злізти з російського стільця і викинути його на смітник історії Пн, 05 сен 2011 12:45:22
Колишній народний депутат, економіст, професор Володимир Пилипчук відреагував у своїй статті на сайті gazeta.ua на чергове напруження в україно-російських відносинах:
"На сьогодні вже й Партію регіонів дивує позиція Росії. Чим більші поступки Росії робить Україна, тим жорсткішою стає позиція Росії в газових питаннях і в обмеженні українського експорту на російський ринок, тим стають ширшими апетити Росії на українське майно, на право визначати внутрішню і зовнішню політику України.
Але уряд продовжує пошук нових сфер діяльності, в які слід „впустити" Росію взамін на її згоду на встановлення для України справедливої, європейської ціни на газ. І це мені нагадує позицію п'яниці, що виносить від сім'ї черговий кусень сала, щоб купити собі чергову пляшку горілки.
Я розумію, що в команди Януковича є зобов'язання перед російським керівництвом. На мій погляд, помилкою Януковича та його МЗС є також і ставка на повторне президентство Медвєдєва.
Мєдвєдєв – дерев'яний сфінкс на носу вітрильника під назвою „Росія". На капітанському містку вітрильника до кінця свого життя (варіант – до розпаду РФ) буде Путін, як би офіційно його посада не називалася... Але хто б не був за штурвалом Росії, ПР марно надіятися що Росію в принципі можна задовольнити „піддавками". Виходить, ПР не вчить історії України із-за принципу, але й не знає толком історії Росії.
Катерина ІІ знищувала своїх коханців, Іван Грозний вбив сина, Сталін винищував і ворогів і соратників. Росія „самостійно" знищила не лише ворожу Німеччину Гітлера, але нищила й братні Угорщину та Чехію. Не кажучи вже про багатовікове нищення України-Русі. В Росії в повазі лише одна „дипломатія" як для недругів, так і для друзів, і тримається вона на двох засобах – „топор и плаха". Така в них планида. І нема на те ніякої ради. Тому виголошений Президентом на урочистостях до Дня Незалежності курс на розширення і продовження стратегічного партнерства з Росією - шлях на ешафот. В тому числі й для олігархів ПР. Не слід звіряти свій годинник з кремлівськими курантами, бо у загально-цивілістичному вимірі вони зламані.
Влада України намагається й надалі спільно з Росією будувати нові і модернізувати старі літаки, вести спільну підготовку фахівців не помічаючи, що найвищий покажчик ефективності російської авіації формалізовано в „нанотехнологічній" формулі: „Все погибшие в катастрофе – опознаны".
Влада України продовжує ідеалізувати російський вектор розвитку, за яким небажання самої влади лягти під Росію, чи поміняти позу на іншу, екзотичнішу, розцінюється Росією як „враждебные действия". В цих же позах з Росією „команда професіоналів" намагається вести Україну в Європу. В той час громадяни України все більше працюють лише за їжу.
Я порекомендував би ПР позбутися хвороби васала, провести курс на реальну євроінтеграцію України, а у взаєминах з Росією пройти зворотній шлях, як такий, що сподівань України не виправдав.
Тобто слід здійснити наступне: скасувати закон про позаблоковий статус України, відновити співпрацю по плану дій щодо вступу в НАТО (ПДЧ), погодитися на розміщення американських об'єктів ПРО на території України, відновити відслідковування розвідувальної і підривної діяльність спецслужб Росії на території України і підняти їх до рівня найважливіших завдань СБУ, скасувати Харківські Угоди, залишити в силі конституційне положення про завершення терміну базування ЧФ в Севастополі в 2017 році.
Всі ж ці рішення приймалися командою ПР на прохання чи вимогу Росії в обмін на „вічну дружбу" і на взаємовигідне співробітництво в т.ч. і в газовій сфері. Не сталося.
Для чого погоджуватися на подальше затягування Росією удавки на шиї України?
Для чого гратися в піддавки, коли в України є стільки інструментів, щоб привести позицію Росії до почуття адекватності?
Росія весь час повчає Україну: „Не можна одночасно сидіти на двох стільцях." І вона права. Тому Україна має прислухатися до повчань Росії, злізти з російського стільця і викинути його на смітник історії".
