Імперія торгівлі та розваг – комплекс «Південний», відзначила своє 15-річчя

  Найбільший на Львівщині, та й мабуть на всій Західній Україні ринок дивує від самих воріт. При в’їзді височіє нова дерев’яна церква Пресвятої Богородиці, трохи збоку – величезний плакат зі словами митрополита Андрія Шептицького: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну». «Ого, серйозний підхід – майнуло в голові. – Наче тут не базар, а Верховна Рада засідає». При ближчому знайомстві враження, що цей торговий комплекс особливий, лише посилювалося.

Що нам дощик, що нам сніг, коли свято на поріг?!

Однак перш, ніж увійти всередину, ми зустріли козаків зі старовинною гарматою. Грізний залп, від якого в людей позакладало у вухах, а у машин завили сирени, сповістив усіх, що урочистості з нагоди 15-річчя «Південного» розпочались. Разом з численними гостями проходимо в центральний внутрішній двір комплексу, названий Європейською площею. Тут встановили сцену для виступів артистів найрізноманітніших жанрів та вікових груп. Утім, на два минулі вихідні не лише Європейська площа, а й весь торгово-розважальний комплекс перетворився на велику арену святкування. І в приміщеннях, і просто неба під «фірмовим» львівським осіннім дощем зі снігом і градом співали пісень, танцювали танців, показували моди, билися на мечах, ліпили горшки, кували залізо, руками тягали по кільканадцять зв’язаних між собою машин, варили куліш, спритно забавлялися вогнем, і чого тільки не робили.

У казкових лабіринтах

Одним словом, подивитися було на що. Однак навіть попри насичену шоу – програму, жоден із приїжджих не утримався від того, щоб просто побродити по «Південному». Я – в тім числі. Вражень виявилося не менше, ніж від виступів самодіяльності. По-перше, масштаб об’єкта. Як киянин я мав певні уявлення, що таке великі торгово-розважальні комплекси. У нас їх щокварталу прибуває. Та виявилось, що наші столичні ТРК зовсім не такі вже й велетні. У порівнянні зі львівським «Південним». Який являє собою єдиний ансамбль із півтора десятка торгівельних центрів, кожен з яких як мінімум з київський ЦУМ завбільшки. Продають на цьому ринку абсолютно все – від ґудзиків до автомобілів. Точніше, слово «ринок» тут не зовсім і підходить. Торгових рядів з брудом під ногами, як на тій же «Троєщині», немає. Все знаходиться всередині приміщень. Кожна торгова точка – такий собі невеличкий «бутік» зі скляними вітринами, скрізь море світла та неймовірна чистота. Впадає в око, що велика кількість торгових площ присвячена дитячій «тематиці» -   одяг, взуття для малюків, іграшки. Один з центральних об’єктів для дітей   – так звана піраміда. Тобто супермаркет іграшок у формі древньоєгипетської споруди. За ним видніється просто-таки казкова кількаповерхова споруда дитячого садочку «Дивосвіт» - першого відкритого у Львові за роки Незалежності дитячого дошкільного закладу. Ех, своїх би доньок сюди на екскурсію, - подумалось мені, - з рання до ночі гуляли б.

За словами господарів «Південного», дитячий комплекс – їх особлива гордість, наче візитівка центру. Інший амбіційний проект – відкритий до ювілею весільний центр, де молодята можуть не лише скупитися, але й тут же, на місці, відіграти весілля. Весільний салон також чудово пристосований до показів мод, і в суботу, 15 жовтня, всі бажаючі мали нагоду спостерігати там покази колекцій осінь/зима під патронатом « LvivFasionWeek » . Крім того, до свята відкрили перший в Україні дзеркальний лабіринт та ультрасучасний спортивний комплекс «Грація». Останній очільники «Південного» презентували як подарунок Львову до Евро-2012.

Ще одне, чим ювіляр приємно здивував автора, котрий цілий день ходив нескінченними кварталами торгівельного міста, - надзвичайно ввічливе, доброзичливе ставлення продавців, охоронців та іншого персоналу. Чи це вплив відвідувачів з-за кордону (поляки, словаки та інші західні сусіди тут скуповуються частенько), чи це цілеспрямована політика «Південного» - не знаю. Та в будь-якому разі представники комплексу мають рацію, коли з гордістю кажуть, що працюють на «острівці Европи».

«Все що віддав – усе твоє!»

Одначе навіть не це, як вдалося з’ясувати після численних розмов з «місцевими», є головним, що відрізняє «Південний» від інших схожих підприємств. «Фірм з європейським сервісом вистачає, – пояснив Микола Федорович, господар одної з торгівельних точок. - Але справа у тому, хто як тратить зароблені гроші. Можна «спускати» все в Монте-Карло. Можна купувати вілли десь в Швейцарії. Можна розвішувати себе на бігбордах. А можна допомагати людям».

За словами директора Львівської галереї, академіка Бориса Возницького, котрий виступив з привітальною промовою, ТРК «Південний» і особисто його засновник, народний депутат України Петро Писарчук є головним і єдиним крупним спонсором культури на Львівщині. «Робляться дивовижні речі – сказав Возницький. - Я хотів би подякувати Петру Івановичу, тому що він не тільки ринок зробив. Він відновлює Золочівський замок, до 200-річчя Маркіяна Шашкевича допоміг реставрувати музей Русалки Дністрової. Я не знаю, що б ми робили, якби не він, держава зараз нічого не помагає. Стільки, як Писарчук для Львівщини, для її історичних пам’яток, ніхто не робить». 

Розмах меценатської діяльності «Південного» під проводом Петра Писарчука справді вражає. На один Золочівський замок було витрачено більше 20 млн. грн., профінансовано реставраційні роботи в десятках інших замків, сотнях церков, причому не лише на Львівщині, а й по всій Україні. Десяткам шкіл, дитбудинків, дитячих садків та лікарень виділено кошти для ремонту та закупки всього необхідного. На території «Південного» або коштом підприємства постійно відбуваються різноманітні мистецькі заходи (в ході святкування, приміром, відбулась літературно-історична виставка «Україна: історія великого народу»); художники, артисти, скульптори, письменники, спортсмени, ветерани Другої світової, інваліди, багатодітні сім’ї і звичайно ж, перспективна молодь є цільовими аудиторіями підтримки з боку підприємства.

Що найцікавіше – сам засновник ринку пан Писарчук про свої меценатські справи розповідає неохоче. Щоразу наголошуючи, що добро слід робити тихо, і що «все, що віддав – усе твоє». Дещо дивна, як для представника сучасної української еліти, позиція. Явно не типова. Одначе вже те, як до Петра Івановича ставляться прості львів’яни (не лише працівники «Південного») свідчить, що він – на вірному шляху!  

Володимир Сонюк

Фото 1. Церква Пресвятої Богородиці стоїть на варті моральних устоїв працівників та відвідувачів ринку.
Фото 2. А вам слабо вісім разів однією рукою підняти сто кілограмову гантелю, як це зробив львівянин Володимир Рекша?! Богатир побив власний світовий рекорд – шість разів.
Фото 3. Потягнути кортеж із одинадцяти джипів разом із водіями для українського силача – легка забавка!
Фото 4. Петро Писарчук та Герой України Борис Возницький у Золочівському замку. Автор двічі бував у Золочеві – цього літа та вісім років тому. Різниця колосальна. Тоді це були справжні історичні руїни, нині ж замок виглядає не гірше своїх польських, німецьких чи французьких побратимів. Не дивно, що й потік туристів, включаючи закордонних, різко збільшився.

Фото автора