З приходом до влади в Україні коаліції на чолі з Партією Регіонів та її вождем Яну-ковичем, у щойно звільненій від диктартури країні почався етноцид корінної української нації. Першим виявом цього етноциду є записана у передвиборній програмі Партії Регіонів вимога надати російській мові статусу державної.

Російську мову поширено в Україні шляхом заборон та утисків, спрямованих проти рідної мови українців та державному сприянню поширенню в усіх відтинках суспільного життя мови російської, що є незаперечним доказом її недемократичного примусового засвоєння населенням у приєднаній обманом та силою до імперії країні. Це гріх не російської мови, яка є однією із світових розвинених мов, а злочинної практики імперської влади. Надання цій мові державного статусу в незалежній державі буде відродженням мовних обставин в Україні часів колоніяльного рабства. Тому вимога коаліції є відверто антидержавна, спрямована на етноцид українського народу.

Етноцид – це духовний різновид геноциду: позбавлення нації її окремішности.

Передбачаючи здійснити своєю вимогою етноцид українського народу, урядова коаліція заразом веде наступ на українську освіту. Президент Янукович призначив відвертого українофоба на пост міністра освіти й науки. Цей міністер узяв на озброєння імперський етноцид населення України: скорочує сферу вжитку української мови в освітніх закладах, розпалює національну ворожнечу, відроджує сталінські норми в галузі освіти, відверто висловлює антиукраїнські, проімперські ідеї, наслідує практику імперії, де освітні заклади зомбували населення, перекручуючи правду про злочини Москви в Україні, зокрема заперечуючи штучну природу Голодомору.

Обране шляхом фальшування виборів, місцеве керівництво спрямовує свою “освітню” діяльність на закриття українських шкіл під різними приводами. Так закрито дві українські школи в Луганській області, незважаючи на протести батьків, які бажають навчати дітей рідною мовою.

Ведеться планомірна і систематична кампанія місцевих культуртрегерів з метою ліквідувати українські друковані органи.

Єдина в Одесі газета «Чорноморські новини» перебуває у стані облоги з боку різних адміністративних структур з єдиною метою: домогтися її закриття. От витяг з листа, адресованого мені від одного з редакторів газети:

“…– cитуацiя дедалi cтає cкладнiшoю. Наc уже й газетнi кiocки вiдмoвилиcя прo-давати. Єдине, як мoжна oтримати нашу газету, тo це через передплату пoштoвoю ме-режею (але й з цим багатo прoблем, бo дocтавляють людям iз затримкoю, а тo й навмиc-не oбманюють, кажуть, щo ми переcтали вихoдити). Якoїcь правoї управи на вci цi безчи-нcтва нема, бo вci cфери cуcпiльcтва нашoгo oбплутали люди з oднiєї партiї, oднoгo cпo-coбу миcлення Людей, ocoбливo пo cелах, де легше вcе прoкoнтрoлювати, залякують звiль-ненням, якщo вoни будуть передплачувати «Чoрнoмoрcькi нoвини». Вчителi, лiкарi, вci, хтo бoдай якocь залежний вiд влади, бoятьcя будь-якoгo прoяву лoяльнocтi дo нашoї газе-ти. Це видаєтьcя дикунcтвoм, але направду так i є. Тривають cпрoби забрати у наc при-мiщення. Щoправда, не тiльки у наc, а й ще у двoх редакцiй. Прo це мoжна прoчитати тут: http://vo.od.ua/rubrics/problemy-i-konflikty/19170.php i тут прoдoвження: http://vo.od.ua/rubrics/problemy-i-konflikty/19254.php
Oдне cлoвo, нiяких пoзитивних змiн у наc не вiдбулocя, а лише навпаки”.

Місцева адміністрація, обрана завдяки фальсифікацій, а також призначена Януковичем, старається, де тільки можна, упослідити українську мову. Так, одеська міська рада ухвалила, що заяви та клопотання до мера Одеси мають писатися тільки російською мовою. І це тоді, коли українська мова є єдиною державною мовою.

Неважко передбачити, що в разі надання російській мові статусу державної, ці російські супершовіністи вдадуться до ще вишуканіших виявів неповаги до мови українського народу.

Українські школи чи з українською чи з російською мовою викладання потребують контактів із забороненими в СССР і відродженими в незалежній Україні, громадськими просвітянськими організаціями, які дбають зокрема про патріотичне виховання українських дітей. І от що мені пише член Маріюпільської “Просвіти”, Ірина Молчанова –

“Ви знаєте, які у нас часи. Голова управління освіти… навіть заборонила просвітя-нам ходити по школах. Отак. Я одна на все місто ходжу й мене приймають, бо я це роб-лю вже майже 10 років”.

Замість “Просвіти”, нова влада схильна довірити нагляд за вихованням молодого покоління священослужителям Російської Православної Церкви (РПЦ). Ця Церква, змінивши свою назву на УПЦ, створює православно-патріотичні табори для дітей, де їх виховують у ненависті до Української самостійности. Охорону цих таборів, а також виступи патріярха РПЦ Кирила, довірено проросійським козачим об’єднанням, яких так само підтримує влада, залучаючи лише представників цих козачих об’єднань до Координаційної Ради з питань розвитку козацтва, а ще, ясна річ, і представників РПЦ.

Виключне становище цієї російської Церкви в Україні серед українських Церков засвідчив на інавгураціїї президент Янукович, склавши присягу на вірність Україні патріярхові РПЦ. Він же не зустрівся з владиками і не відвідав на релігійні свята жодну з українських Церков, непідпорядкованих РПЦ, що робили усі три попередні президенти України. Таке демонстративне нехтування українських Церков свідчить, що всі антиукраїнські дії РПЦ в Україні Янукович і його влада схвалює.

Мало того, що схвалює, влада підтримує боротьбу РПЦ з українськими Церквами. Це випливає з розмови доцента Східньоукраїнського Університету Ірини Магрицької з одним охоронцем патріярха Кирила:

“Стоячи на зупинці… я почала розмову з урочисто вдягненим і при орденах коза-ком… Він розповів, що його… керівництво області запросило нести варту біля Кирила. Його нарукавна емблема містила напис: «Союз казачьих войск России и зарубежья. Слобожанское казачество» (як бачимо, очолюваний Водолацьким Союз узяв під свою опіку вже й українську Слобожанщину!).
На питання, які основні обов’язки Слобожанського козацтва, мій співбесідник відповів: відбивати православні церкви від “філаретівців”. Іще він розповів, які погані “бандерівці”зі своїми УПА, НАТО…, і що наш шлях – тільки з Росією…, бо у нас спільна історія. Наостанок додав: «Мабуть, без крові тут не обійдеться».

Відсування українських патріотичних організацій та українських Церков від участи у вихованні молодого покоління, це знову таки дія, спрямована на етноцид уйраїнців, а са-ме на русифікацію української молоді. У партійній програмі Януковича жодного слова нема про етноцид України. Але практичні заходи, які він здійснює, переконливо доводять, що мета Януковича і Партії Регіонів, русифікувати Україну, і то з допомогою “крови” – кривавих захоплень українських церков підгодовуваним владою російським козацтвом та запровадження в Україні “єдино правильної віри” патріярха Кирила і повернення в Україну відносин, які існували тут протягом століть під царсько-сталінською окупацією.

У цьому печерному плані, виробленому за межами України, не останню роль грає паплюження героїв українського Визвольного Руху, головних винуватців розвалу СССР.

Досі світові правозахисні організації мало приділяли уваги різновидові геноциду – етноциду.

Дії Партії Регіонів та їхнього вождя в Україні свідчать, що настав час світовим правозахисникам цей недогляд усунути і впритул зайнятися етноцидом, зокрема етноцидом української нації в Україні.

Чи може цивілізований світ толерувати прояви печерного дикунства, які Партія Регіонів та президент Янукович практикують в Україні?

Святослав Караванський