 Багато хто у 2010-му році був здивований, діями Тимошенко, яка обіцяла боротись до останнього подиху, щоб перемогти на президентських виборах і не допустити бандита Януковича у крісло на Банковій, а сама майже без бою змирилась з поразкою. Для більш уважних було незрозуміло, чому Путін підтримав на виборах Януковича, а не Юлію Володимирівну, яка рік назад, підписала кабальну для України, газову угоду з Росією, чим довела свою вірність російському прем’єру. Але про це все трохи пізніше.
Віктор Федорович, отримавши булаву, взявся зі своєю командою наводити порядки, формувати більшість у ВР та пояснювати опозиції, хто в домі хазяїн, при цьому не забуваючи втілювати в життя заклики великого Леніна – «граб награблене», та готуватись до місцевих виборів. Самі вибори регіонали провели з грубими порушеннями, були задіяні такі механізми, як залякування, фальсифікації і домовленості з іншими політичними силами. Скажу вам чесно, до осені 2010 – го року у мене складалось враження, що «синьо – білі» це хазяї, які намагаються навести порядок у своєму домі. Але починаючи з дня проведення місцевих виборів, і подальші дії. Реформи, які погіршують життя людей, розгін «Податкового майдану», кримінальне переслідування людей за участь в акціях протесту, теракти, та кинуті за грати безневинні люди, які начебто здійснили ці теракти, суд та арешт Тимошенко Все ці дії викликали в мене непорозуміння, чого хоче досягти своїми діями ПР. Не потрібно бути сильним аналітиком, і навіть, не знаючи всіх подробиць, з упевненістю можна сказати одне: - всі ці вищеперераховані кроки регіоналів, нічого хорошого їм не дали. Самі по собі постають питання: кому все це вигідно, чи володіє президент об’єктивною інформацією про те, що відбувається в державі, і якщо володіє, то чи розуміє він про наслідки? Звичайно, що для людей, не вхожих до президента та всі інші державні кабінети, важко знайти відповідь на вищезгадані питання, але хотілося б висловити своє бачення того, що відбувається в державі і до яких наслідків все це може привести.
На мою думку щоб з’ясувати що відбувається в державі, потрібно почати з моніторингу та аналізу публікації в ЗМІ, які висвітлюють події не тільки України, але і наших сусідів. Я думаю сніг на голову нікому не звалиться, якщо скажу, що починати потрібно з планів братньої російської імперії та їхнього лідера Володимира Путіна. Про те, що Володимир Володимирович хоче поновити свій вплив на пострадянському просторі, не чув тільки глухий. Але поновлювати свій вплив в тому форматі, який був в часи Радянського Союзу, годувати крім своїх голодранців, ще українських, білоруських та інших, Кремлю просто не вигідно, і тому вони бачать все це в форматі митного союзу. Суть дуже проста, Росія за різними, чесними і нечесними, схемами «приватизує» всі стратегічно - промислові об’єкти та український чорнозем, а там живіть як хочете, або рабами до російських олігархів, а ні то вибір невеликий. Яскравий доказ цьому є війна за українську ГТС та газосховища. Звісно що українських олігархів така перспектива не влаштовує, і на сьогоднішній день вони намагаються не допустити розвитку таких подій, хоча на мою думку, роблять вони це не дуже вдало. По всьому видно, що Росія їх переграє. Маючи в Україні своїх політиків таких, як Медведчук, Тимошенко, та проросійське крило у ПР, Кремлю вдалось реалізувати не мало проектів, які очорнили Віктора Януковича та регіоналів. Чим суттєво підняли рейтинг Юлії Тимошенко та її політичної сили . І це лише початок. Під час проведення ЄВРО – 2012, Москва зі своїми українськими прихвоснями зробить все для того, щоб остаточно дискредитувати українську владу не лише в очах українців, а і міжнародної спільноти.
Головні події будуть розгортатись восени на парламентських виборах, де ситуація буде не на користь політичних сил, які стоять на захисті національних інтересів. Серед політичних сил, які претендуватимуть на подолання п’яти відсотковий бар’єр буде: дискредитована «Партія регіонів», частина якої є проросійською, і прийшовши до парламенту, будуть діяти в супереч національним інтересам. Партія «УДАР» та ії лідер Віталій Кличко, пройшовши в ВР, стоятимуть на захисті національних інтересів, але БЮТ вже потурбувався про цю політичну силу і підсунули Кличку троянську конячку - Ірину Геращенко, яка в свій час, вже допомогла Юлії Володимирівні, працюючи у 2005-му році прес – секретарем В. Ющенка. Що до «Української правиці», то БЮТ та їхні союзники роблять все можливе, щоб ті не змогли об’єднатися і піти на вибори єдиною політичною силою. Мабуть на цьому список політичних сил, які б при подоланні п’яти відсоткового бар’єру захищали національні інтереси, закінчився. Що стосується ультраправих, то в одних не буде не грошей, не шансів, а інші, своїми радикальними заявами, лякатимуть жителів східної України. Цим самим підводячи їх до висновку, що з двох зол вибирають менше, і ті забувши стару мудрість , що «з двох зол страшніше те яке правдою прикидається», голосуватимуть за Тимошенко. Що стосується політичних сил, які реалізовуватимуть план «Путіна – Медведчука», тут ситуація набагато перспективніша. Як я вже казав, сюди ввійдуть частина регіоналів які пройдуть, як по спискам, так і по мажоритарним округам, партія «Батьківщина», рейтинг якої піднімуть за рахунок «народної страждалиці» Тимошенко, набере не малий відсоток. До того ж БЮТівцям вдасться провести не малий відсоток по мажоритарці. Одним словом, після проведення парламентських виборів кремлівським кукловодам та їхньому українському куму, вдасться об’єднавши частину штиків з ПР, БЮТ та мажоритарників і створити більшість у Верховній раді, а після цього замахнутись і на дострокові президентські вибори.
Читаючи статтю, у читачів виникає запитання, а що ж весь цей час робитиме Віктор Федорович - спокійно буде спостерігати за тим, як будуть реалізовувати проект по його відставці? На моє переконання саме так і буде. По-перше, щоб протистояти Кремлівській експансії, потрібно бути високоінтелектуальним досвідченим політиком, по – друге, сміливою людиною. Якби Янукович володів цими якостями, то він би зрозумів, що насправді ті компромати про його судимості та подвиги, якими його шантажують, це звичайний блеф і ніякої цінності собою не являють тому, що суспільство цим вже не здивуєш. Звичайно, що якийсь резонанс це визвало б, але не на довго. А саме головне Віктор Федорович зміг би зрозуміти, що не важливо ким ти був, важливо кім ти став і що ти зробив для тих людей які тобі повірили і віддали за тебе свої голоси.
Також хотілося б висловити свою думку з приводу подій, якими я починав свою статтю, вибори президента 2010-го року та підписання газових угод Юлією Володимирівною. Звичайно, після цього Путін зрозумів, що мати справу з Тимошенко, яка ухвалює рішення самостійно, набагато зручніше, ніж з Януковичем, у якого ситуація навпаки – його оточення не дозволить йому здати Росії національні інтереси України. Але Путін, як досвідчений політик врахував і те, що приводити Тимошенко до влади, і в той же час мати в Україні таку сильну опозицію як Партія Регіонів буде не правильно. Саме тому і був розроблений план «Путіна – Медведчука», який на сьогоднішній день дуже вдало реалізовується.
На закінчення своїх роздумів, я хотів би звернутись до президента: - «Віктор Федорович, можливо ще не все втрачено і Вам пане президент, потрібно вийти до народу, вибачитись перед людьми, яких обікрала Ваша команда, перед громадянами, чиї права порушувались. У людей які постраждали від корумпованої системи кримінального судочинства, і в результаті у них було забрано свободу, життя, здоров’є, майно та віру в справедливість. У матерів, чиїх дітей у Запоріжжі з вашого «благословення» хочуть відправити до тюрми на п'ятнадцять років, за вибухи, яких вони не скоювали Вибачившись, почати виправляти свої помилки і всім разом захистити молоду Українську державу від російської експансії».
Звертаючись до українського народу хочу сказати лише одне: - «З двох зол гірше те, яке добром прикидається».
Володимир Лесик, правозахисник |
