Как отмечает описывающий эту историю в своей книге Cognitive surplus Клэй Ширки, необходимость действовать в рамках предписаний является одним из сильнейших демотиваторов. И едва только появляется шанс, люди часто поступают наперекор навязанному сценарию, лишь бы только продемонстрировать свое право на автономность. «Всякий, у кого есть дети, сталкивался с этим феноменом», – пишет Ширки.
...Один можливий висновок є той, що Партія регіонів властиво доходить до якогось кінця як сильна політична сила. Я розумію, це зараз є контр-інтуїтивним, бо вона якраз у наступі. Але фактично це є політична сила, яка, по-моєму, могла би властиво перетворитися на досить малу партію з 5, 10, 15% підтримки, якраз внаслідок цього, що цей режим переживає кризу і стоїть на грані якогось певного краху. І якщо це станеться, то тоді властиво перший раз за 20 років чи 20 років плюс українські демократи матимуть справжній шанс...
Згодом розігнали фанатський марш, затримали кілька десятків осіб нібито за несанкціоноване зібрання з радикальними намірами. А потім розпочалися виклики на "співбесіди" до міліції. Людей забирали на очах родини біля під’їзду, приходили до них на роботу, до інституту. Тобто робили все для психологічного тиску на нас. На допитах усіх шантажували, мовляв, кидайте цю фігню, бо "всі сядете". Вимагали відмовитися від "ксенофобських" речівок на зразок "Слава Україні!", казали: "Краще вам не приходити на стадіон і не псувати людям свято"...
Члени "ОУН-Північ" організовували в таборах святкування релігійних свят, улаштовували літературні вечори до річниць Лесі Українки, Тараса Шевченка. Мали свого медика. Коли хтось із них ранився чи хворів — інші виконували роботу за нього, зі слабим ділилися своїми пайками. Через цивільних і підкуплених конвоїрів вели листування між таборами. Організація поширювалася і за рахунок того, що політв'язнів часто переводили з табору в табір. Налагодили зв'язок із центральним проводом ОУН...
Сегодня оппозиция действительно разбита, и это очень опасно для нашего общества, которое устало от борьбы. Ему нужно дать возможность пережить проблемы, возникшие в связи с повышением тарифов и цен на продукты. Мы никогда не сможем выйти на хороший уровень развития, если не будет национального согласия. Когда Президент это осознает, выберет национальное согласие не по-лукашенковски и не по-путински, тогда, может быть, мы можем выйти из положения...
КНМП закликає власника “Привату” Ігоря Коломойського нормалізувати стосунки із журналістами, котрі працюють у підпорядкованих йому засобах масової інформації. Адже це можливість вільно критикувати владу – це гарантія того, що бізнес не буде зруйновано. Відсутність такої можливості дає можливість для сваволі. Адже найуспішніший бізнесмен, навіть якщо він дружить з владою, не може бути певен, що завтра не потрапить у немилість...
Політики з блакитних екранів пропонують утопічні програми, які насправді не є життєздатними. Вони обіцяють зменшити податки і одразу ж залякують людей хаосом. Не зважаючи на всі зусилля, жодному політику, скільки б він не говорив про демократію, не вдається переконати людей у тому, що світле майбутнє от-от настане. Розуміючи це у всьому світі, «вищий розум» штучно створив проблему під назвою «світова фінансова криза»...
...УПЦ МП хочет объединения за счет подчинения всех своему патриарху. Это план Москвы. И этот план вписывается и в политику Российской Федерации, и в общецерковную политику патриарха Кирилла. Московский Патриарх считает, что раскол можно преодолеть только с помощью власти, то есть насильно, подтверждая свои мысли такими примерами, как уничтожение по приказу Сталина автокефальной церкви в Украине в 1930 и в 1944 годах...
Спроби обмежити пенсії максимальним розміром були й раніше: перша — у березні 2005 року — відразу після обрання президентом Ющенка, коли парламент ухвалив зміни до Держбюджету України на 2005 рік...
Та найбільше вражає те, що навіть таке більш–менш справедливе обмеження пенсії викликало невдоволення у «білих» осіб. Наслідком такого «несправедливого» обмеження пенсій вельможам стало звернення до КСУ 50 нардепутатів, які представляли «антипомаранчеву» опозицію в парламенті, та суддів Верховного Суду України. І КСУ став на захист привілейованих.
Зрозуміло, що цей плювок, цей мерзотний у своїй суті національний подразник не може залишитися без відповіді.
І політична відповідь кожного мисливого українця неодмінно проявиться вже на найближчих виборах до парламенту: на результати Партії реґіонів і Комуністичної партії це неодмінно вплине – тим паче, що йдеться не про поодинокий плювок, а про системне обмеження прав і свобод громадян і постійне національне приниження українців у власній державі.
Как отмечает описывающий эту историю в своей книге Cognitive surplus Клэй Ширки, необходимость действовать в рамках предписаний является одним из сильнейших демотиваторов. И едва только появляется шанс, люди часто поступают наперекор навязанному сценарию, лишь бы только продемонстрировать свое право на автономность. «Всякий, у кого есть дети, сталкивался с этим феноменом», – пишет Ширки.
...Один можливий висновок є той, що Партія регіонів властиво доходить до якогось кінця як сильна політична сила. Я розумію, це зараз є контр-інтуїтивним, бо вона якраз у наступі. Але фактично це є політична сила, яка, по-моєму, могла би властиво перетворитися на досить малу партію з 5, 10, 15% підтримки, якраз внаслідок цього, що цей режим переживає кризу і стоїть на грані якогось певного краху. І якщо це станеться, то тоді властиво перший раз за 20 років чи 20 років плюс українські демократи матимуть справжній шанс...
Згодом розігнали фанатський марш, затримали кілька десятків осіб нібито за несанкціоноване зібрання з радикальними намірами. А потім розпочалися виклики на "співбесіди" до міліції. Людей забирали на очах родини біля під’їзду, приходили до них на роботу, до інституту. Тобто робили все для психологічного тиску на нас. На допитах усіх шантажували, мовляв, кидайте цю фігню, бо "всі сядете". Вимагали відмовитися від "ксенофобських" речівок на зразок "Слава Україні!", казали: "Краще вам не приходити на стадіон і не псувати людям свято"...
Члени "ОУН-Північ" організовували в таборах святкування релігійних свят, улаштовували літературні вечори до річниць Лесі Українки, Тараса Шевченка. Мали свого медика. Коли хтось із них ранився чи хворів — інші виконували роботу за нього, зі слабим ділилися своїми пайками. Через цивільних і підкуплених конвоїрів вели листування між таборами. Організація поширювалася і за рахунок того, що політв'язнів часто переводили з табору в табір. Налагодили зв'язок із центральним проводом ОУН...
Сегодня оппозиция действительно разбита, и это очень опасно для нашего общества, которое устало от борьбы. Ему нужно дать возможность пережить проблемы, возникшие в связи с повышением тарифов и цен на продукты. Мы никогда не сможем выйти на хороший уровень развития, если не будет национального согласия. Когда Президент это осознает, выберет национальное согласие не по-лукашенковски и не по-путински, тогда, может быть, мы можем выйти из положения...
КНМП закликає власника “Привату” Ігоря Коломойського нормалізувати стосунки із журналістами, котрі працюють у підпорядкованих йому засобах масової інформації. Адже це можливість вільно критикувати владу – це гарантія того, що бізнес не буде зруйновано. Відсутність такої можливості дає можливість для сваволі. Адже найуспішніший бізнесмен, навіть якщо він дружить з владою, не може бути певен, що завтра не потрапить у немилість...
Політики з блакитних екранів пропонують утопічні програми, які насправді не є життєздатними. Вони обіцяють зменшити податки і одразу ж залякують людей хаосом. Не зважаючи на всі зусилля, жодному політику, скільки б він не говорив про демократію, не вдається переконати людей у тому, що світле майбутнє от-от настане. Розуміючи це у всьому світі, «вищий розум» штучно створив проблему під назвою «світова фінансова криза»...
...УПЦ МП хочет объединения за счет подчинения всех своему патриарху. Это план Москвы. И этот план вписывается и в политику Российской Федерации, и в общецерковную политику патриарха Кирилла. Московский Патриарх считает, что раскол можно преодолеть только с помощью власти, то есть насильно, подтверждая свои мысли такими примерами, как уничтожение по приказу Сталина автокефальной церкви в Украине в 1930 и в 1944 годах...
Спроби обмежити пенсії максимальним розміром були й раніше: перша — у березні 2005 року — відразу після обрання президентом Ющенка, коли парламент ухвалив зміни до Держбюджету України на 2005 рік...
Зрозуміло, що цей плювок, цей мерзотний у своїй суті національний подразник не може залишитися без відповіді.
