Можна бути, звичайно, скандальним у своїй професії. Скандальний журналіст, певно, має розраховувати на ймовірність того, що він буде більш запотребований у своїй професії. Однак журналістика – це не шоу-бізнес. Тому не варто плутати ці сфери діяльності, щоб не опинитися в ідіотській ситуації.
Тому, не маючи проти Януковича розкрученішого лідера, нам ще прийдеться просити Юлію Володимирівну брати участь у президентській гонці, пробачте Вікторе Андрійовичу, а ви шановна «Наша Україна – Народна самооборона» не грузіть на президентську посаду багато прав, бо ще невідомо, хто ті права отримає після Віктора Андрійовича.
На этот раз мы имеем сто дней самого, что ни на есть реформаторского правительства, съезд самой пресамой украинской интеллигенции, бело-голубую истерию по поводу очередного защемл…, пардон, ущемления русского языка, анекдотические выборы киевского мэра и, наконец, День дурака...
Щодо сучасної літератури і поезії… Зокрема, в нашій так званій сучасній поезії добіса саморозпіарених нездар, котрим хочеться лише циркової сцени. І це деякі американізовані "долярово-охуївші" кретини хочуть показати як літературу, однак література це не ідеологічно-рекламний піар ґрьобаного суспільства споживання, вона завжди є, була і буде мистецтвом...
А цілком матеріальними ідеї не бувають. Такі замінники ідеї об’єднуватимуть, допоки існує той матеріальний ресурс, на якому вони побудовані. Далебі національну ідею не підмінити двома тисячами євро, долярів чи гривень. Бо людей, що заробляють по «дві тищі», має об’єднувати якась спільність, щоб вони діяли однозгідно в якихось напрямках. А зазвичай об’єднують мова, віра, традиції предків, спільні перемоги й поразки… Зовсім не гроші.
Похоже, что газовые проблемы настолько проникли в нашу жизнь, что по своей актуальности и популярности обошли обычные дискуссии о повышение пенсий у бабушек, ценах на продукты у домохозяек и футбольные баталии у мужской части населения. Вся страна, затаив дыхание, на днях замирала у телевизора в ожидании, перекроет ли Путин газовый краник Украине, чтоб знали свое место и согласовывали все действия с Россией.
По-перше, яку мораль хоче впроваджувати людина, котра взагалі є за українськими мірками малокультурною, – не знає ні вірувань, ні мови людей країни, де вона проповідує? По-друге, чи моральні самі методи т. зв. церкви, за допомогою яких вона вербує собі вірних і має з них, очевидно, фінансовий зиск? По-третє, чи моральна поведінка т. зв. пастора, який їздить на супердорогих автах, що придбати їх не може собі дозволити більшість з його пастви...
Колись... я думав, що так можуть мислити справжні лохи, але лохами в квадраті ми залишились і через 16 років, бо нам байдуже, що вищі навчальні заклади Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Криму штампують антиукраїнські кадри, а ми гриземося за владу. Але ж кожному лохові відомо, що ці заклади годуються із держбюджету, і нікому ще в голову не прийшло хоча б сказати, що фінансування буде припинено...
Дети, приглашенные на передачу «Свобода Савика Шустера» четко и ясно дали понять своими вопросами к политикам и репликами к выступлениям политиков – что-то не то вы делаете, господа взрослые, криво как-то, неправильно. Одна девочка из Львова на вопрос, кем она хочет стать в будущем, ответила: «Киллером!» И, плача, спросила утвердительно: почему, мол, как убийцы всегда возвращаются на место преступления, так и одни и те же политики возвращаются во власть? Потрясающе, правда?
Понять что-либо в донельзя заиленной мутной воде, называемой украинской политикой и протекающей сквозь каждого гражданина страны – не то, чтобы сложно, а практически невозможно. Ходят упорные слухи о том, что вскоре в Киеве, на улице Грушевского, может появиться мемориальная доска, на которой будут высечены золотые буквы: «В этом здании с 1991 по 2008 годы жила и работала Верховная Рада Украины».
Щодо сучасної літератури і поезії… Зокрема, в нашій так званій сучасній поезії добіса саморозпіарених нездар, котрим хочеться лише циркової сцени. І це деякі американізовані "долярово-охуївші" кретини хочуть показати як літературу, однак література це не ідеологічно-рекламний піар ґрьобаного суспільства споживання, вона завжди є, була і буде мистецтвом...
А цілком матеріальними ідеї не бувають. Такі замінники ідеї об’єднуватимуть, допоки існує той матеріальний ресурс, на якому вони побудовані. Далебі національну ідею не підмінити двома тисячами євро, долярів чи гривень. Бо людей, що заробляють по «дві тищі», має об’єднувати якась спільність, щоб вони діяли однозгідно в якихось напрямках. А зазвичай об’єднують мова, віра, традиції предків, спільні перемоги й поразки… Зовсім не гроші.
