Цензуруванню було вперше піддано також офіційний інтернет портал Держкомархіву – з інтернет виставки «Окупація. 1941-1944: Невідома війна. Невідоме життя» було вилучено розділ «Поміж двома тоталітаризмами: Ідеологічна пропаганда на окупованій території» зі зразками радянських та нацистських пропагандистських плакатів часів окупації». Фактично була здійснена спроба відновити тоталітарний лад в межах окремо взятого Держкомархіву.
Проблема вітчизняних політиків у невмінні мислити стратегічно й у ситуативній політичній поведінці. Яскравий приклад – нещодавня ратифікація угоди між Україною та Грузією в українському парламенті й зізнання потому Юрія Луценка під час візиту до Тбілісі про стабільно високий рівень грузинського криміналітету в Україні…
В теории насилие, как и ненасилие, – это лишь методы. Гораздо важнее мотивация и результат. Одним словом, с теоретической точки зрения применение силы при определенных обстоятельствах возможно и допустимо. Но на практике это всегда сопряжено с опасностью и порой не приводит к желаемому результату.
Москва зрозуміла, що репутація стабільного постачальника газу їй дорожча за те, чи піде Ющенко на другий термін президентства. "Листа трьох" їм не вдалося відкликати, підпадання газотранспортної системи під вплив НАТО найбільше тривожить Росію. А „кинула” Москва Ющенка ще й тому, що він не має прямого права зняти Юлю з посади прем’єр-міністра.
Українська журналістика сьогодні непрофесійна, бо витіснена на марґінес журналістика творча. Процвітає тотальна джинса, безсовісність, продаж за гроші українських цінностей. Відсутня дієва медіа-профспілка, яка б захищала інтереси журналістів. Як не дивно, інтереси журналістів захищає в Україні тільки Український клуб – ми видали «Презерватив для журналіста»...
Політична публіцистика (і не лише політична) дозволяє якнайкраще передати дух часу, настрої, що панують в суспільстві, іронію, почуття гумору, найтонші нюанси тих чи інших стосунків і – головне – ставлення інтелектуалів (якими насамперед є публіцисти) до явищ, героїв, подій. В цьому плані публіцистичні твори – навіть коли вони втрачають злободенність – читаються як документи епохи.
Эксперт согласен, что «независимость Косово нарушает принципы Вестфальского мира, который действовал в Европе 300 лет. В эти дни в международное право впервые было введено право нации на самоутверждение. Не исключено, что это изменение станет точкой, с которой начнет меняться мировой порядок. Ведь наций, которые хотят независимости, очень много, в том числе и в Европе. Но это все вопросы будущего».
Андрій Кокотюха написав добрий роман “Повзе змія ” і потрапив до книжки Романа Кухарука “Чужі шедеври”. Він також у співпраці з одним ментом написав низку книжок про кримінальний світ очима мента. Він також заповнив собою нішу сраколизних політичних потретів (Юля, Юра). Останній з тих шедеврів – про Юрія Луценка – спробуємо проаналізувати. Сраколизність книжки поза сумнівом. Тільки добре і тільки з вуст героя. А думки політологів, журналістів, колег і конкурентів?
Существует идея, настойчиво муссируемая в литературе, склонной к сенсациям, что нацизм был спровоцирован и непосредственно руководился оккультными силами с 1920 по 1945 годы. Происхождение этого мифа никак не связано с ариософией, но скорее с послевоенным ажиотажем вокруг нацизма. Такой ажиотаж, конечно, во многом объясняется иррациональностью и мрачной яростью политики нацистов, недолгим континентальным господством Третьего Рейха. Маленькая фанатическая партия сумела захватить власть в европейской стране и распространить свое влияние на огромной территории от Атлантического побережья до Кавказских гор, рассматривая при этом уничтожение евреев в качестве своей основной задачи.
У житті кожного невправного можновладця є дві фази. Перша, коли піддані чекають від нього наказів, щоб чітко їх виконувати, і друга, коли піддані розуміють, що вождь не вміє керувати і перестають його слухати. Повернути їх у стійло вже не можна навіть репресіями. Факт – Віктор Ющенко зараз є у другій фазі, коли всі піддані бачать, що король голий. Свідченням того є останній телемайдан, на якому з більше двох тисяч кореспондентів 45 відсотки відзначили що Ющенко продає Україну, 44 – що продає Верховна Рада і 11 відсотків, що це робить Кабмін.
Цензуруванню було вперше піддано також офіційний інтернет портал Держкомархіву – з інтернет виставки «Окупація. 1941-1944: Невідома війна. Невідоме життя» було вилучено розділ «Поміж двома тоталітаризмами: Ідеологічна пропаганда на окупованій території» зі зразками радянських та нацистських пропагандистських плакатів часів окупації». Фактично була здійснена спроба відновити тоталітарний лад в межах окремо взятого Держкомархіву.
Проблема вітчизняних політиків у невмінні мислити стратегічно й у ситуативній політичній поведінці. Яскравий приклад – нещодавня ратифікація угоди між Україною та Грузією в українському парламенті й зізнання потому Юрія Луценка під час візиту до Тбілісі про стабільно високий рівень грузинського криміналітету в Україні…
В теории насилие, как и ненасилие, – это лишь методы. Гораздо важнее мотивация и результат. Одним словом, с теоретической точки зрения применение силы при определенных обстоятельствах возможно и допустимо. Но на практике это всегда сопряжено с опасностью и порой не приводит к желаемому результату.
Москва зрозуміла, що репутація стабільного постачальника газу їй дорожча за те, чи піде Ющенко на другий термін президентства. "Листа трьох" їм не вдалося відкликати, підпадання газотранспортної системи під вплив НАТО найбільше тривожить Росію. А „кинула” Москва Ющенка ще й тому, що він не має прямого права зняти Юлю з посади прем’
Українська журналістика сьогодні непрофесійна, бо витіснена на марґінес журналістика творча. Процвітає тотальна джинса, безсовісність, продаж за гроші українських цінностей. Відсутня дієва медіа-профспілка, яка б захищала інтереси журналістів. Як не дивно, інтереси журналістів захищає в Україні тільки Український клуб – ми видали «Презерватив для журналіста»...
Політична публіцистика (і не лише політична) дозволяє якнайкраще передати дух часу, настрої, що панують в суспільстві, іронію, почуття гумору, найтонші нюанси тих чи інших стосунків і – головне – ставлення інтелектуалів (якими насамперед є публіцисти) до явищ, героїв, подій. В цьому плані публіцистичні твори – навіть коли вони втрачають злободенність – читаються як документи епохи.
Эксперт согласен, что «независимость Косово нарушает принципы Вестфальского мира, который действовал в Европе 300 лет. В эти дни в международное право впервые было введено право нации на самоутверждение. Не исключено, что это изменение станет точкой, с которой начнет меняться мировой порядок. Ведь наций, которые хотят независимости, очень много, в том числе и в Европе. Но это все вопросы будущего».
Андрій Кокотюха написав добрий роман “Повзе змія ” і потрапив до книжки Романа Кухарука “Чужі шедеври”. Він також у співпраці з одним ментом написав низку книжок про кримінальний світ очима мента. Він також заповнив собою нішу сраколизних політичних потретів (Юля, Юра). Останній з тих шедеврів – про Юрія Луценка – спробуємо проаналізувати.
Существует идея, настойчиво муссируемая в литературе, склонной к сенсациям, что нацизм был спровоцирован и непосредственно руководился оккультными силами с 1920 по 1945 годы. Происхождение этого мифа никак не связано с ариософией, но скорее с послевоенным ажиотажем вокруг нацизма. Такой ажиотаж, конечно, во многом объясняется иррациональностью и мрачной яростью политики нацистов, недолгим континентальным господством Третьего Рейха. Маленькая фанатическая партия сумела захватить власть в европейской стране и распространить свое влияние на огромной территории от Атлантического побережья до Кавказских гор, рассматривая при этом уничтожение евреев в качестве своей основной задачи.
