Росіяни, білоруси та вірмени, за формальними ознаками належать до традиційних меншин, але фактично складаються переважно з мігрантів другої половини ХХ ст. та їхніх нащадків у першому поколінні, тобто, є новітніми етнічними меншинами. За переписом населення 2001 року лише 59,55 % росіян та 25,77 % білорусів народилися в Україні.
Ви своєю плебейською психологією, моральним виродженням та агресивним чужинством мобілізуєте мільйони українців на повстання проти неоколоніялізму. Дякуємо вам за цю страшну суспільно-політичну темінь перед неминучим світанком україноцентричної України. Ви – минущі. Ми, українці всієї України, а не регіональної – вічні...
Вряд ли Украина станет успешным государством, пока лидерами мнений её граждан остаются недобросовестные в профессиональном плане люди, занимающиеся творческой и интеллектуальной работой, к коей, безусловно, можно отнести и публицистику. Яркий тому пример – титульный сотрудник продонецкой газеты "Сегодня" Олесь Бузина.
Для неситого ока Україна, як то кажуть, «мільйон терзань». Наш благословенний край подумки і вголос хотіли б розкроїти вороги внутрішні та зовнішні на федерації, автономії, реґіони, зони… Найостанніша така спроба походить із Закарпаття. Тут облрада ухвалила зробити гімном області пісню москвофільського походження...
Потрібно нагадувати історикові Литвину В. М., чим закінчилися в 20-х роках ХХ сторіччя загравання з подібними теоретиками, як теперішні М. Смолін, та К. Затулін, які складають реальні рекомендації для Путіна. Маю на увазі і Скрипника, і Коцюбинського, і Шумського, й усі мільйони українців, замордованих згодом Голодомором.
Жорстокість стала нормою повсякденного життя. Російські шовіністи відкинули наш народ у дикунство: уперше, мабуть, за останні сім тисячоліть у 30-х роках нашого століття серед українців з’явилося людоїдство; з усіх почуттів у людини залишилося одне — вижити, за будь-яку ціну вижити. Для мільйонів людей страх став природною нормою існування.
...Все же грешно выступать с проповедью аскетизма, с критикой идеалов благополучной жизни в стране, которая все 70 советских лет мучилась сначала от голода, а потом от тотального дефицита... О каких особых русских идеалах можно говорить в стране, которая впереди всей Европы по детской смертности, по количеству самоубийств, совершенных преступлений... С мифами, надо кончать.
Керівництво України, зосереджене на вирішенні власних фінансово-владних проблем, не зрозуміло, в якому шаленому світі стрімких змін, боротьби й конкуренції існує сучасне людство, як швидко міняються симпатії й пріоритети, як легко випасти з машини часу, що домчала нас у початок ХХІ століття. І от прийшов час прокинутися. Час тверезого обмірковування майбутнього — бо надто багато ми надавали уваги минулому.
Замість фахових досліджень і дій, існує політика пояснень посилення процесів русифікації України кризою українського села, новими реаліями відкритого суспільства, ринковою конкуренцією і т.п. Це спроба замаскувати неспроможність влади здійснювати послідовну і системну політику у сфері дерусифікації як складової деколонізації.
Хоч і їхав
француз до Росії із грандіозними «рожево-окулярними» очікуваннями та з
величезною образою на батьківщину, яка стратила його батька, однак
повернувся щирим патріотом, бо гіршого за Московщину місця вже й не
сподівався відвідати.